Війна проти християн на Близькому Сході
  • Птн, 25/04/2014 - 10:35

Мусульманські народи чинять з послідовниками Ісуса те, що чинили юдеям.

Святкуючи свято Пасхи, юдеї пригадують біблійну історію Виходу, яка описує ряд кар, які були послані на древній Єгипет, щоб той звільнив ізраїльтян, дозволивши їм перейти  до Святої Землі. Однак впродовж останнього століття інший вихід, викликаний карою переслідувань, поширився на Близькому Сході і спустошує регіон християнського населення.

Близький Схід може бути місцем зародження трьох монотеїстичних релігій, однак певні арабські нації, схоже, прагнуть зробити його місцем поховання однієї з них. Впродовж 2 тисяч років християнські спільноти населяли цей регіон, збагачуючи арабський світ літературою, культурою та торгівлею. На рубежі ХХ-го століття християни становили 26% населення Близького Сходу. Сьогодні ця цифра зменшилась до менше 10%. Нетолерантний та екстремістський уряд виживає християнські спільноти, що проживали на Близькому Сході від самого зародження їх віри.

Під уламками таких сирійських міст як Алеппо і Дамаск християн, які відмовлялись переходити в іслам, викрадали, в них стріляли чи відрізали їм голови ісламістські опозиційні бойовики. В Єгипті натовпи членів «Братів мусульман» спалювали церкви коптів-християн так само, як колись знищували юдейські синагоги. А в Іраку терористи цілеспрямовано нападають на християн. Минулого Різдва 26 людей були вбиті внаслідок вибуху бомби серед молільників, що виходили з храму в південно-багдадському районі Дора.

Християни втрачають життя, свободу, бізнес і свої церкви по всьому Близькому Сході. Не дивно, що корінні християни шукають прихистку в сусідніх країнах – проте в багатьох випадках виявляються небажаними. За минулих 10 років близько 2/3 із 1,5 мільйона християн Іраку були змушені покинути свої домівки. Багато з них осілись в Сирії перед тим, як знову стати жертвами жорстокого переслідування. Християнське населення в Сирії впало з 30% в 1920-их рр. до менше 10% на сьогодні.

В січні у звіті міжконфесійної християнської неприбуткової організації «Open Doors» було зафіксовано 10 країн, в яких найбільше утискають християн; дев’ять з них – країни з мусульманською більшістю із ісламським екстремізмом, а 10-та – Північна Корея. Ці тиранічні режими зберігають архаїчні закони про богохульство та дифамацію релігії для того під виглядом захисту релігійних виразів. Чесно кажучи, ці заходи призводять до систематичних репресій неісламських груп.

Минулого року в Саудівській Аравії двох чоловіків притягнули до суду за «злочин» навернення жінки в християнство і за допомогу їй втекти з ісламського царства. За повідомленнями «Saudi Gazette», одного з чоловіків, ліванця, засудили до шести років ув’язнення та 300 ударів бичем, а другого чоловіка, саудівця, засудили до двох років і 200 ударів. Це порівняно м’які вироки як на Саудівську Аравія, де навернення в іншу релігію карається смертю.

«Система справедливості» в інших ісламських країнах не є особливо справедливою до арабських громадян, проте вона особливо утискає християн. Радикальні ісламісти в північно-сирійському місті Ракка використовують древній закон «пакт зіммі», щоб придушувати місцевих християн. Спільнота постає перед зловісним вибором: платити податок і потрапити до списку релігійних обмежень чи «полягти від меча».

В Ісламській Республіці Іран вирази політичної незгоди вважаються актом богохульства. Минулого літа трьох іранських християн впіймали за продажем Біблій і визнали винними у «злочині супроти державної безпеки» та засудили до 10 років ув’язнення. Їм відносно пощастило. Режим неодноразово страчував десятки людей за так звані злочини «ведення війни проти Бога» і «поширення загнивання по Землі».

Картина, що розгортається на Близькому Сході є зловісно знайомою. Наприкінці Другої світової війни майже мільйон юдеїв поживало в арабських країнах. Створення Ізраїлю у 1948 році викликало вторгнення п’яти арабських ворогів. Коли їм не вдалося знищити новостворену країну військовим чином, арабські лідери запустили кампанію терору і вигнання, що винищувала їх древні юдейські спільноти. В результаті 800 тисяч юдеїв були виторгнені з їх земель.

Сьогодні Ізраїль, який я представляю в ООН, є єдиною країною на Близькому Сході, де кількість християнського населення зростає. Християнська спільнота тут збільшилась від 34 тисяч у 1948 році до 140 тисяч сьогодні, значною мірою через ті свободи, які гарантуються християнам.

Від залів судових засідань до класних кімнат і від палат у Парламенті до торгово-промислових палат, ізраїльські християни є лідерами у кожній сфері та справі. Салім Юбран, арабсько-ізраїльський християнин, служить суддею Верховного Суду від 2003 року, а Макрам Хурі є одним із найвідоміших акторів в Ізраїлі і наймолодшим актором, що здобув Ізраїльську Премію, нашу найбільшу громадську нагороду.

Отець Габріель Надаф, грецький православний священик, що проживає в Ізраїлі, нещодавно сказав мені: «Права людини не є чимось, що слід приймати як належне. На більшості Близького Сходу християн вбивають і переслідують за віру, однак тут, в Ізраїлі, вони є захищені».

Нації, що топчуть права своїх людей, сіють зерно нестабільності та насильства. Повстання, що вибухнули по всьому Близькому Сході є доказом того, що Святий Грааль регіону став гонитвою за свободу, демократію та рівність. Надіймося, що ця справа принесе плоди до того, як буде занадто пізно для тих християн, що ще залишились в цьому регіоні.

Рон Просор, посол Ізраїлю при ООН
За матеріалами: online.wsj.com