У черговому духовному роздумі на власній фейсбук-сторінці владика Степан Меньок, екзарх Донецький, застановляється над наслідками нашого духовного життя, зокрема у період цієї жорстокої та божевільної російської війни проти України. За його словами, однією з її причин є гріх. Тож ми зобов’язані сьогодні вести боротьбу і з власними гріхами.

«І беззаконник, якщо навернеться від усіх гріхів своїх, які робив, і буде дотримуватися всіх уставів Моїх і чинити законно і праведно, живий буде, не помре. Усі злочини його, які робив він, не пригадаються йому: у правді своїй, яку буде робити, він живий буде. Хіба Я хочу смерті беззаконника? — говорить Господь Бог. Чи не того, щоб він повернувся від шляхів своїх і був живий» (Єзек.18, 21–24).

Духовність окремої особи має вплив на духовність тих, хто є біля неї. Гріховність також має вплив на духовність особи, тому постійно, кожної хвилини нашого життя, йде духовна боротьба. З ким поведешся — від того й наберешся.

Ми, як і багато людей, вболіваємо за долю нашої України. Але це вболівання може бути тільки зовнішнє. Нам жаль людей, які терплять, жаль знищеного житла, жаль понівеченої природи. І що ми можемо зробити? Ми не можемо змінити хід подій, а тільки пасивно спостерігаємо, і зі страхом думаємо, чим все це кінчиться… Але не переосмислюємо, що причиною всього того може бути гріх, а також і наш гріх. Наприклад, аборти. Вбивство невинних дітей. Гріх, який кличе про помсту до неба.

Одна особа каже мені: «Що зробити, щоб люди змінилися в кращу сторону?» Що ми зазвичай чуємо, коли дивимось відеозаписи людей, які спостерігають природні катаклізми? У більшості випадків це супроводжується матюками. Здивування і матюки. Ось така духовність…

Мусимо визнати, що вимагати змін в інших людях і не старатися мінятися в кращу сторону нам самим — велика помилка. Почнімо з себе. З малих перемін, малих жертв, ревніших молитов, доброти серця і милосердя до ближнього. Так, ворог нам дошкуляє, але це духовна сліпота робить його таким. «Помолімось за духовне навернення російського народу заради молитов блаженного о. Леоніда Фьодорова, а ти, Господи, вислухай і помилуй». Так молиться один наш священник. Я його питаю: «Чому не молишся за Путіна?». А він мені відповідає: «Він також належить до російського народу». Воно-то так, але чомусь ім’я його не хочеться згадувати… Так, о. Леонід Фьодоров росіянин, і йому небайдужа доля його народу. І ми зараз є свідками трагедії, яку переживає цей народ.

Для перемоги потрібні наші зміни в духовному плані. Не жити так, ніби нічого не сталося. Регіони, які не терплять наслідків війни, приєднуйтеся до молитовних груп тих людей, які розуміють, що вся сила наша в Бозі, і тільки наші звернення до Нього можуть змінити хід подій.

«Шукав Я у них людину, яка поставила б стіну і стала б переді Мною у проломі за цю землю, щоб Я не погубив її, але не знайшов. Отже, виллю на них обурення Моє, вогнем люті Моєї знищу їх, поведінку їхню поверну їм на голову, — говорить Господь Бог» (Єзек. 22, 30–31). Ці слова Господні мають відношення як до них, так і до нас…

† Степан Меньок,
екзарх Донецький