Християнство «зайняте», або радше можемо сказати, повинно бути зайняте цим днем, який дав Господь. Досить з вас турбот сьогоднішнього дня. Це велика правда, яку мало усвідомлюємо, а саме те, що лише в цю мить можемо зустрітися з Богом і стати причасниками життя вічного. Ми не здатні зустрітися з Богом, як і зі своїм життям, ані в минулому, ані в майбутньому, а можемо лише тут і тепер.

У наших реаліях за «важливими справами» не залишається місце для зустрічі з життям, для глибокого усвідомлення того, а для чого ці всі справи. Тому так важливо зупинятись і роздумувати про своє життя, щоб вчитися зі захопленням дивитися на кожну свою мить. Бо все в нашому житті нове й унікальне.

Питання до кожного з нас: коли ми дивимося на зорі, на природу, яка нас оточує? Зазвичай так є, що коли ми маємо вільний час, то не потрібно одразу поспішати щось робити. Зазвичай одразу беремо в руки телефон, вмикаємо телевізор, комп’ютер… Однак дуже важливо навчитися зупинятися на 5–15 хвилин. Це не буде легко, бо ми не навчилися бути самі з собою, нам нецікаво це і ми не знаємо себе.

Тож так важливо бути наодинці й мати і час для себе. Зазвичай «не маємо на це часу», або одразу прийде до голови якась важлива справа, буде спокуса чимось зайнятися. Маю на трохи залишитися в тиші і побути зі собою. В часі є своє 3 D, час має свою глибину. У метушні днів ми не чуємо голосу Божого, тому так важливо зупинитись і почути його. Я зупиняюсь і не буду нічого робити, мене ніщо і ніхто не вирве з цього буття зі собою.

† Венедикт Алексійчук,
єпарх Чиказький