Владика Ярослав до учнів: «Бог дуже дорожить спілкуванням з дітьми»
  • Втр, 15/05/2018 - 20:14

12 травня на Старосамбірщині з нагоди 25-ліття Самбірсько-Дрогобицької єпархії та 1030-ліття хрещення Русі-України відбулась VI-та проща учнівської молоді Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ до чудотворного джерела у с. Биличі. Організатором паломництва виступила Єпархіальна комісія освіти й виховання, яку очолює пані Люба Войтко.

Розпочалася проща молебнем до Богородиці біля каплички неподалік чудотворного джерела. Після цього колона людей у вишиванках вирушила до мальовничого місця у лісі, де була відправлена Свята Літургія.

Божественну Літургію очолив владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії, у співслужінні духовенства. Богослужіння супроводжував дитячо-молодіжний хор "Відлуння" з Дрогобича.

Звертаючись до присутніх на Літургії, єпископ сказав: «Бог дуже дорожить спілкуванням з дітьми». Ісус картав апостолів, коли вони обмежували дітям доступ до Нього: «Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже» (Мр. 10, 13). 

 

У старозавітному Ізраїлі дитина юридично ще не визнавалась окремою особою, а вважалась власністю родини. Позаяк діти ще не знали Закону, то не могли брати участі в соціальному житті. «Тож у заклику Спасителя не боронити дітям приходити до Нього маємо надзвичайно важливий урок для всіх нас незалежно від віку: в кожній особі, незалежно від її походження, статусу, маємо пошанувати її гідність як людини. І ця гідність випливає не з того, що ми маємо і здобули, а з того, ким ми є – образом і подобою Творця – дітьми Божими», - сказав проповідник.

Далі владика Ярослав наголосив на важливості служіння дітям, яким дорослі повинні вміло передати досвід віри. «Потрібно навчити дитину жити, і то жити так, щоб життя мало сенс і щасливе продовження у вічному житті, спонукати її протягом життя шукати і досягати подібності до Бога, відчувати у цьому основну потребу та мету свого життя», - пояснив єпископ.

Опісля владика Ярослав навів слова митрополита Андрея Шептицького, в яких той роздумував над впливом дорослих на душу дитини: «Як скульптор із глини формує постать мистецького твору, так батьки, священик і катехит, працею не менше мистецькою, у м'якому воску дитячої душі виробляють образ і подобу самого Ісуса Христа. Вони неначе малюють Христову ікону й, очевидно, чим більше в цю роботу вкладають старанності, вміння, мистецького знання, почуття і потреб її характеру, чим більше в цю роботу вкладають своєї молитви й жертви, тим вищим і ліпшим виходить мистецький твір їх рук».