«Через ревність і уповання на Бога святих Йоакима та Анни народилася Пресвята Богородиця…» – владика Венедикт

22 грудня Церква святкує свято Непорочного Зачаття cвятою Анною Пресвятої Діви Марії. Свято вказує на силу молитви, адже святі Йоаким і Анна, вже маючи поважний вік, не втрачали надію і молилися до Бога за те, щоб Він дарував їм дитину.

Про духовний аспект свята та про те, як правильно молитися бездітним подружжям розповідає владика Венедикт, голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.

Владико, чому Йоакиму та Анні Господь подарував таку дитину?

Вдивляючись в постаті цього подружжя, бачимо, що вони йшли нелегким шляхом. Їхня побожність та молитовна радість була відома усім. У них не було дітей, а це в ті часи вважалося не бласловенним Богом подружжям. Вважалося, що чим більше дітей в родині, тим більше вона – благословенна. Однак, вони не переставали уповати на Бога, адже були свідомі того, що Він провадить їхнє життя. Через цю ревність і уповання на Бога народилася Пресвята Богородиця. Це великий приклад для кожного із нас. І так, як Господь сотворив чудо для цього подружжя, так і для нас він сотворить чуда.

Що означає богословський термін «Непорочне зачаття»?

Це формулювання вже знане із V століття. В Типіконі святого Сави знаходимо розповіді про нього. У VIII столітті з’являється Канон Андрея Критського, який оспівує це свято. У IX столітті воно було вже знане по всьому світі. У X-XI століттях свято переходить на Захід. Згодом точилися дискусії з приводу зачаття Марії. Деякі вважали, що вона була зачата в особливий спосіб, інші вважали, що вона була непорочно зачата. Край цим дискусіям поклав Папа Пій IX, коли в 1854 році проголосив Догму про Непорочне зачаття.

В давнину, коли жили святі Йоаким та Анна, безплідні подружжя вважалися обділеними Божої ласки. Чи так це є насправді?

Тоді панувала така свідомість. Однак, подружжя вже само по собі є Богом благословенне. Народження дітей – це те, що Бог дарує подружжю. Бувають різні випробування в подругів. Часом таким є їхня бездітність.

Для прикладу, одне священиче подружжя довгий час не мало дітей. Вони вирішили, що крім ревної молитви повинні ще й всиновити дитину. Вони це зробили. Після цього у них народилося ще багато дітей. Буває так, що дитина і не народжується. Пригадую одну розповідь, як мама молися, коли помирав її син. Вона просила Бога, щоб її син жив. Тоді ж вона побачила явління від Бога під час сну, який показав їй яким би мало бути подальше життя її сина. Він мав відійти від Церкви, стати розбійником, вбивати людей. Мама прокинулася і молилася до Бога за те, що якщо таким має бути подальше життя її сина, то нехай він краще не одужує. Ми не знаємо що є кращим. Коли ми народжуємо дітей – це є даром Божим, так само, коли ми їх не отримуємо.

Сучасна наука пропонує нам альтернативу безпліддю – штучне запліднення. Чи можна до цього вдаватися?

Церква завжди вірить Богові. Експериментують багато. Однак це питання моральності. Бо часто при такому заплідненні багато життів вбивається. Зачаття дитини – те, що зачинається в стосунках любові між чоловіком і жінкою. Гадаю, ніхто би не хотів бути зачатим в лабораторії чи в інкубаторі. Краще довіритися Богові, а Він – порадить якнайкраще.

Що робити подружжям, які ще не мають дітей. Всиновляти дітей, ходити на прощі, молитися особливі набожества?

Одне і друге, і третє. Якщо людина має відвагу всиновити дитину, то нехай це вчинить. Це взаємне обдарування любов’ю: вони обдарують дитину любов’ю, а з іншої сторони ця дитина принесе радість в родину. Подружжя повинні молитися разом і просити про зачаття дитини. Потрібно робити все по-людськи чесно і довіритися Богові. Бо все, що він дає, Він дає заради нас.

Розмовляла Руслана Ткаченко