Франциск Борджа, ТІ, св.
  • Срд, 09/10/2013 - 23:59

Святий Франциск Борджа народився в Гандії (Gandia), Валенсія, Іспанія в 1510; помер незабаром після півночі 30 вересня 1572р. в Римі; канонізований в 1671.

Прізвище Borgia (Borja) викликає неприємні асоціації; однак святий Франциск виділяється серед тих, хто приніс йому  таку популярність. Він був нащадком родини, в якій були Папа Калліст III (Callistus III, 1455-1458), і пра-правнуком людини, що стала горезвісним Папою Олександром VI, що мав чотирьох дітей до моменту свого сходження. Олександр VI придбав герцогство Гандіа для свого сина Петра, і після смерті Петра, віддав його іншому синові, Хуану, вбитому незабаром після свого весілля.

Франциск був старшим з 14 дітей Хуана, третього герцога Гандіа, і Хуани Арагонської, незаконнонародженої дочки короля Фердинанда Арагонського. Двоє його братів стали кардиналами, один абатом, один архиєпископом, а двоє з її сестер стали аббатисами. Франциск навчався риторики і філософії у свого дядька, архиєпископа Сарагоського.

З 1528 року святий Франциск був радником у імператора Карла V. В Алькала де Енарес (Alcalá de Henares) Франциска вразив ув’язнений інквізиторами чоловік: це був святий Ігнатій Лойола. Франциск супроводжував імператора  в поході на Прованс. У віці 19 років (1529) Франциск одружився на Елеонорі де Кастро (Eleanor de Castro), від якої у нього було вісім дітей.

У 1539 імператриця Ізабелла померла, і Франциск зі своєю дружиною супроводжували траурну процесію від Толедо до Ельвіра (Elvira). Коли вони прибули до могили, труну відкрили, і вид тіла імператриці, що вже розкладався, колишньої красуні за життя, глибоко вразив Франциска. З тих пір він присвятив себе гарячій молитві, і часто приймав Причастя. Тоді ж він встановив перші контакти з єзуїтами.

У цей же рік імператор Карл V призначив його своїм намісником у Каталонії. Він виявився зразковим губернатором; але став неугодний всім через свої рішучі дій у боротьбі з продажним правосуддям. Пізніше він писав: «Це трапилося, коли я був намісником короля в Каталонії, коли Бог готував мене стати генералом Товариства Ісуса». Він молився так багато, як міг, не забуваючи про свої обов'язки і про зростаючу родину. Причащався ж він настільки часто, що це породжувало пересуди.

У 1543 помер його батько, і Франциску у спадок перейшли всі його титули, включаючи герцога Гандії, й маєтки. Франциск повернувся у своє герцогство, де хотів побудувати єзуїтську колегію. Він використовував той час для того, щоб заснувати домініканський монастир у своєму маєтку, відновити лікарню, зміцнити Гандію  заради захисту від нападів маврів і варварів-піратів. Його дружина також хотіла побудувати монастир, але на превелике горе Франциска, померла в 1546, так і не встигнувши втілити свої плани,  на той час наймолодшому синові Франциска було вісім років.

Незабаром після смерті Дони Елеонори блаженний Петро Фейвр (Peter Favre) заїхав ненадовго до герцога в гості. Петро поїхав до Риму з вісткою до святого Ігнатія, що його господар твердо має намір стати єзуїтом. Ігнатій порадив йому почекати, поки він не влаштує своїх дітей і не закінчить свої починання. Тим часом він для отримання докторського ступеня з богослов'я навчався у відкритому  ним же університеті Гандії. Франциск підкорився, поки на наступний рік його не запросили до двору. Тоді він терміново написав святому Ігнатію, який дозволив йому таємно прийняти обітниці. 40-річний Франциск залишив Рим 31 серпня 1550, прийняв обітниці, і через чотири місяці повернувся до Іспанії.

Отримавши дозвіл від імператора, Франциск передав свої титули і маєтки старшому синові Карлу, і подбав також і про інших своїх дітей. Усамітнившись в Окаті (Oсate) поруч з Лойолою, Франциск був висвячений на священика на Трійцю 1551 року. Його вчинок, який він за порадою святого Ігнатія до останнього моменту тримав у таємниці, став великою несподіванкою для всіх, і його прозвали «святий герцог». На його першу Службу Божу, яку він відслужив у Вергара (Vergara), зібралося стільки народу, що її довелося служити поза храмом, і тривала вона кілька годин.

Своїм смиренням і повним утриманням він робив усе, щоб всі забули про його шляхетне походження, але його обдарування було приховати неможливо. На його проповіді збиралась величезна кількість народу в Іспанії та Португалії. Він ходив по селах з дзвіночком, збираючи дітей на недільні школи, навчаючи та проповідуючи, особливо в Гіпузкоа (Guipuzcoa). Настоятель монастиря, в якого був Франциск, обходився з ним суворо, щоб подолати наслідки його колишнього високого стану.

Настоятелю, проте ж, не слід було настільки турбуватися про це. Франциск наклав на себе суворе умертвіння плоті. Коли Франциск тільки навернувся, він був дуже вгодований, але незабаром фізичні обмеження привели його до нормальних пропорцій. Коли в слухняності він був змушений послабити свої суворі пости, він став замислюватися про фізичні нестатки, щоб нагадати собі про своє місце перед Богом. Вже пізніше він зізнавався, що був непомірний у своїх аскезах.

Під час своїх поїздок з проповідями по Іспанії він познайомився з святою Терезою Авільською. Він одним з перших зрозумів, що це велика свята.

У 1565р.  Франциск був одноголосно обраний генералом єзуїтів.

Франциск приділяв особливу увагу покращенню Римської колегії (зараз Григоріанський університет), яку він свого часу забезпечив необхідними коштами. Він закликав єзуїтів вирушати в заморські місії. Побудував Sant'Andrea on the Quirinal, заклав знамениту церкву Джезу в Римі, заснував польську провінцію, будував колегії у Франції і відкривав місії в Америці. У 1566 році, коли Рим вразила чума, він збирав гроші для допомоги бідним і відправляв своїх священиків у лікарні доглядати за хворими.

Як генерал Товариства Ісуса, Франциск був однією з головних фігур контр-реформації. Франциск був зразком святого з іспанської знаті: він був відважним, скромним, витонченим, добрим, щедрим до інших і суворим до себе.

У 1571 Папа святий Пій V вибрав святого Франциска супроводжувати в поїздці по європейських столицях місію, очолювану кардиналом Бонеллі, для підтримки хрестового походу проти турків; про нього вже начулися, зібралося безліч народу, що кричав: «Ми хочемо бачити святого», шумно вимагаючи його проповіді. Але перевтома підточила його слабке здоров'я. Коли він приїхав в будинок свого двоюрідного брата, герцога Альфонсо Феррарського, йому стало настільки погано, що його повезли до Риму на ношах.

Святий помер через два дні після повернення в Рим.

Зображується єзуїтом, що тримає череп, увінчаний імперською діадемою. Іноді череп знаходиться на книзі; на інших зображеннях він схиляється перед Святим Причастям (Roeder).

Джерело: catholicencyclopedia.in.ua

Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць