Леонід Кравець та Андрій Полухін в «Рецептах Життя» на Радіо Марія: « З нами був хлопчина, 19 років, уявіть собі, це десантник з кулеметом, повний сили. Він підходив до нас і запитував: «Як можна їхати в ДАП без зброї?». І я цьому Сергію пояснював, що моя зброя – Біблія, а охорона – Бог. І цей Сергій, коли пробув ротацію розповідав, як найелітніший російський спецназ і чеченці штурмували старий термінал, то після того, як по ньому трохи постріляли – сказав, що найцінніше, що нас може захистити і зберегти – це Господь. 

«Я думав, а що якщо буде така ситуація, коли мені доведеться взяти до рук автомат щоб стріляти, щоб рятувати їх життя… Але потім, коли ми опинились в бою, під обстрілами, то хлопці підходили і просили: «капелан, молись!». Ніхто не пропонував мені брати до рук зброю».

«Ми їхали у військових тягачах МТЛД, вони не настільки броньовані, вони для того щоб транспортувати артилерію… Було не по собі чути цокання по корпусу, звуки від обстрілів, але ми доїхали. Коли вивантажились, перше що я побачив – це був просто морок. Зовні терміналу ще було щось видно через зорі, а всередині була просто темрява. Нічого не було видно».

«Хлопці які там зустрів, вразили стійкістю і витривалістю. Наприклад коли були газові атаки, і частина просто повзала від плачу і кашлю, через ураження газом, то частина незважаючи на все це, продовжувала тримати позицію і відстрілюватись. Цей образ стійкості назавжди застряг в моїй голові, як образ стійкості».