Народитися Габсбургом це цікаво, але й водночас і дивно. Це чудово – бути частиною фантастичної родини з корінням, які сягають давнини старшої за 1000 років. Це приємно – мати двохрідну сестру, практично в кожній країні світу. Але водночас ви, неначе, під постійним наглядом. Однокласники кожного разу обертаються і дивляться на вас, коли на роках історії згадують ваше прізвище. Думаю, що ви повірите мені, що це важкий досвід.

І є ще одна думка, яка постійно не дає спокою: що значить бути сьогодні Габсбургом? Велика кількість відповідей приходить на це, від коли наша родина перестала сто років тому бути Правлячим Домом. До певної міри це було питанням 15 років тому, коли наша родина вирішила провести перший всесвітній з’їзд Габсбургів. Тоді ми вирішили що важливим для нас є триматися нашого католицького коріння. Цього року ми вирішили здійснити паломництво в Рим, наприкінці року Милосердя, щоб зустрітися з Наступником святого Петра. Це рішення виявилось рішенням Провидіння.

Після кількох місяці приготувань, майже 300 Габсбургів з усього світу зібрались у Римі на один наповнений подіями вікенд. На цьому паломництві зустрілись члени родини, які ніколи до цього не зустрічались, хіба що на нашій приватній сторінці у Фейзбуці. Але їх об’єднує одна велика річ – приналежність до чисельної родини. Ми проводили багато часу у взаємному спілкуванні, їли макарони, молися і ходила разом вулицями Риму.

На зустрічі з нами Папа Франциск заявив, що ті цінності, які були в центрі нашої родини протягом багатьох століть, ми маємо нести в майбутнє. Ми були з Франциском у залі Клементіне з десятками дітей Габсбургів, на жаль, без бабусь.

Папа нам говорив про нашого великого предка – блаженного цісаря Карла, чиї мощі ми привезли Святішому Отцеві в подарунок. Папа зазначив, що блаженний Карл в першу чергу був добрим сім’янином. Папа закликав нас допомогти цьому світу знову відкрити для себе сімейні цінності в нашому часі. Це для нас дуже зрозуміла річ.

Він також попросив нас наслідувати блаженного Карла, допомагаючи у побудові спільного європейського дому, адже багато з нас беруть участь у політичному житті, або скажімо, як я – в дипломатії.

Франциск закликав нас і надалі приймати участь у громадських активностях, у яких ми беремо участь, зокрема, сприяння примиренню між ворогуючими сторонами (цим у Південному Судані займається один з моїх двохрідних братів), опіка бідними (займаються кілька моїх двохрідних братів), опікуватися тими, хто є на периферії суспільства та меншинам (глава нашої родини Карл).

Папа виразив вдячність, що з нашої родини виросли священичі покликання. Священиком є мій рідний брат Пауль – перший священик в родині за останніх майже 200 років, ще ж кілька, так би мовити на цьому шляху.

Папа просив нас бути маяком миру в нашому, сповненому конфліктами, часі, як це був блаженний Карл, чиє царювання розпочалося 100 років тому, саме в листопаді. Він був єдиним європейським монархом, який на собі відчув усе жахіття війни і єдиний дослухався до заклику до миру Папи Бенедикта ХV. А те що його мирні ініціативи не спрацювали – не його вина. Папа закликав нас, за прикладом блаженного Карла, сприяти миру навіть під ціну нерозуміння і висміювання.

Ми знову зрозуміли, що не повинні шукати сенсу по за тим, щоб активно жити нашу католицьку віру. У тому ж дусі плануємо провести нашу наступну родинну зустріч.

Едвард Габсбург, посол Республіки Угорщина при Апостольському Престолі та Суверенному Мальтійському Чині  

Переклад «Католицький Оглядач»©