Нещодавно на ресурсах Львівської Архиєпархії Синкел у справах монашества о. Юстин Бойко подав статистику Архиєпархіальних монастирів за 2022 рік. Відповідно до цих даних загальна кількість монаших структур на території архиєпархії становить 20, самих монастирів є 39, монахів і монахинь – 409, а середній вік монашества Архиєпархії – 47, 1 років.

Детальніше зі статистичними даними можна ознайомитися тут.

Отець Юстин Бойко пояснив деталі внутрішнього монашого життя. Синкел розповів про те, що необхідно, щоб вступити до монастиря, які можуть бути перешкоди. Отець Юстин поділився думками про те, чим є монаше життя. Пояснив, чому монах чи монахиня може вийти з монастиря. Єромонах поділився власним досвідом монашого життя та дав кілька порад про те, як витривати у монашому покликанні і як йому особисто це вдається вже близько 30 років.

«Монашество – це один зі способів наслідувати Ісуса Христа»

Як вступити до монастиря? Які необхідні критерії, щоб хлопець чи дівчина могли це зробити?

На переконання о. Юстина, найважливіше – розпізнати у собі покликання, тобто усвідомити, що тебе кличе Господь Бог.

Ознакою покликання є довготривала думка про бажання стати монахом чи монахинею. Монашество не є вибраним станом чи святою тайною. Воно є одним зі способів наслідування Ісуса Христа. Тому монашество в Церкві так цінується. Чим більше буде людей, які хотітимуть наслідувати Ісуса Христа, тим більш ревнішою буде Церква.

Він пояснив, що для того, щоб вступити до монастиря треба найперше до нього зголоситися. Також важливо розуміти, що кожен монастир має власні правила прийому, але спільним залишається необхідність початкової формації.

Людина, яка вступила до монастиря має певний час, щоб до нього приглянутися. Відтак стає кандидатом до монастиря і проходить формацію, що називається новіціятом. Новіціят триває від 1 до 2 років і в кожному монастирі є іншим, в залежності від харизми. На новіціяті подаються такі дві головні засади: це історія монастиря, основи духовності, християнської віри. Також магістр новіціяту приглядається до кандидата. Він має зрозуміти чи вони дійсно надаються до монастиря. Магістри керуються певними критеріями цього. Після двох років новіціяту людина крокує дальше, складаючи тимчасові обіти. Їх є три, які складаються на рік, а деколи на два: чистоти, убожества та послуху. Вони складаються по різному в різних монастирях.

Синкел розповів, що на території нашої єпархії є монастирі, чини, згромадження і товариства апостольського життя. Кожний з них має різну формацію і підхід. Той, хто хотів би зголоситися до якогось монастиря повинен сконстатуватися у першу чергу з настоятелем. Якщо би хтось не знав як це зробити, то нехай звертається до Синкела у справах монашества Львівської архиєпархії за телефоном: 0679897275 – о. Юстин Бойко.

Які можуть бути перешкоди? Через що людині можуть відмовити у її бажанні вступити до монастиря?

Перешкоди є канонічні і людські. Найперше можуть бути вікові перешкоди. Якщо людина не досягла відповідного віку, який також регулюється по різному. Другою перешкодою є подружній зв’язок. Третя – психічні хвороби. Є монастирі які після 45 не приймають, бо вважається, що такі люди є сформованими і вони вже радше будуть намагатися достусувати монастир до себе чим достуватися до монастиря.

«Монах – це досконалий християнин»

Чим є монаше життя?

Відповідаючи на питання про те, чим є монаше життя, єромонах Юстин розповів про походження монашества.

Саме слово «монах» має давнє походження. Воно стосувалося пустельників анахоретів, які були самітниками. Початове монашество, це було монашество пустельників самітників. Василій Великий був одним з тих, які монашество зробили спільнотовим. Монахами стали люди, які хотіли служити Христу, Його наслідувати, живучи у спільноті. Після Халкедонського собору 451 року переважно анахорети, самітники щезли, але термін залишився. Василій Великий так окреслює монаха: «Монах – це досконалий християнин». Блаженніший Любомир дуже любив повторювати, що «Монашество – це ідеал, до якого ми стремимо».

«Молімося, щоб витривати у доброму покликанні до кінця»

Запитую далі чому зазвичай люди виходять з монастиря? Співрозмовник наводить кілька аргументів.

Це дуже поважна проблема на даний час не тільки в УГКЦ, але також і у світовій Католицькій Церкві. Причини бувають різними. Буває, що люди покидають монастир маючи певні конфлікти у спільноті чи з настоятелями. Хтось відчуває, що хоче себе реалізувати у сім’ї. Бувають люди, які вигоряють духовно і психічно. Якщо їм не надати якоїсь духовної чи людської підтримки, то вони виходять. Це найбільш розповсюджені випадки виходу. Окрім виходу ще існує видалення з монастиря за певні порушення. Тому що кожний монастир керується певним Типіконом чи Конституцією. Це одна з найбільших проблем.

Отець Юстин поділився спостереженнями, що стан монашества дуже тісно залежить від становища сім’ї. На його переконання, якщо людина виросла у побожні, повній сім’ї, де є тато і мама. Якщо дитина виховалася у християнському дусі, то її покликання буде довготривалішим. Короткотривалим є покликання в людей, які просто захоплюються монашим життям, одягом, зокрема у випадку дівчат. Комусь подобається жити в монастирі, бо місцевість гарна – це теж довго не потриває. Така людина витримує максимально 5-10 років.

На мою думку, монашество проходить величезне випробування як і сім’я. Колись монах студит у Дорі о. Порфирій Чучман маючи 96 років молився за те, щоб витривати у доброму покликані до кінця. Ми молоді з нього сміялися, бо не розуміли як в старому віці може бути по-іншому. Він нам відповідав: не смійтеся, хлопці, бо дідько є прекрасним режисером. Може таке спланувати, що і старого випровадить з монастиря. Це постійна боротьба.

«Важливо бути закоріненим у любові до Бога»

З Вашого особистого досвіду, що є істотним, щоб змогти витривати у покликанні, зокрема монашому, до кінця?

Мене особисто тримає велика любов до Бога і до Церкви, яку мені привили у родині, а потім у монастирі. Мені наша Церква асоціюється з Церквою-мученицею, яка витривала переслідування. Коли мова про речі, які допомагають переходити випробування у житті, то це мабуть три моменти: перше – приватна молитва, без неї ми не можемо обійтися. Якщо людина не має доброї приватної молитви, то вона не зможе добре молитися і на спільнотовій. Люблю вервицю, маївки. Також мене тримає часта сповідь – це великий лік, бо дії Божа ласка. Третє, що мене тримає – це дослідження історії Церкви, митрополита Шептицького й історії монашества.

Крім того, – продовжує думку священник, – в час випробувань дуже важливо мати друга, який може допомогти. Людина в час випробувань завжди залишається суб’єктивною, бо має свій погляд на все. Треба, щоб хтось був присутнім.

Відтак Синкел звернув увагу, що монашество архиєпархії перетнуло дуже поважну межу – майже 48 років. Найголовніше, переконаний він, що монашество триває, хоча переживає проблеми середини віку.

Найбільшим свідченням монаха є його місія для світу. Митрополит Андрей часто повторював, що «Монах – це той, хто взятий від світу, щоб служити світу». Витривають до кінця ті, які будуть закорінені у любові до Бога, в усвідомленні свого покликання, що вони не є випадковими, а дійсно покликані Богом.

Так зазначив о. Юстин Бойко. Насамкінець він попросив молитися, як колись просив Митрополит Андрей, за ревних і добрих, в тому числі, монахів і монахинь.