Неділя 8-ма після П’ятдесятниці

Мт. 14, 14–21:  «Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти».

Люди були так захоплені проповіддю Христа, що зовсім не думали про земні потреби, вони незчулися, як знайшлися в пустинному місці, де не було поживи. Тоді апостоли, ученики Христа, просять Його, щоб щось зробити, що б можна було людей накормити. Апостоли навіть не передбачають, що Христос може дати людям їжу. А ще більше, що вони самі щось можуть дати цим людям. Самі в цій ситуації Ісус Христос каже ці знамениті слова: «Дайте ви їм їсти». Тобто: спробуйте зробити щось, що ви можете вчинити в цій ситуації.

З одного боку, ми бачимо чудо Христове, Христос помножує хліби. А з іншого ─ перед нами постає ситуація ділення, бо люди мали п’ять хлібів і дві риби і почали ділитись, давати одні одним. Як це важливо в нашому житті, вміти поділитись, дати щось комусь іншому.

Сьогодні Господь не тільки робить чудо помноження хлібів, а й вчить ділитися, давати те, що в наших силах і спроможностях, а Бог доповнить. Тож робімо все, що можемо, а Бог завжди це помножить!

1 Кр. 1, 10–18 «Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа»

Щоб зрозуміти ці слова, мусимо кілька слів сказати про те, чим для тогочасних людей було розп’яття на хресті. Бути покараним на хресті було найбільшою ганьбою для тогочасної людини, а ще більше для єврея. Тому проповідь про хрест теж була ганьбою для тогочасних людей, бо це було місце ганебної смерті.

А чим для нас є хрест? Це місце, де нам подарована вічність. Усі ми прагнемо щастя, довгих років життя, але на хресті людина отримала вічність, безсмертне життя. Тому він для нас є такий важливий і цінний. На хресті Господь виявив свою любов найбільшу до людини і обдарував її вічним життям.

+Венедикт