На територіях, окупованих росіянами, душпастирське життя є цілком паралізоване. Про це розповів єпископ Ян Собіло, наголошуючи, що останні двоє священників, які служили на окупованих територіях Харківсько-Запорізької дієцезії, були вивезені восени і надалі залишаються в полоні. Він додає, що росіяни слідкують навіть за зібраннями вірних, які завдяки інтернету хочуть, наприклад, взяти участь у Літургії чи іншому богослужінні.

Єрарх нагадав, що двоє греко-католицьких священників-редемптористів були викрадені у листопаді. З інформації, яку отримали ЗМІ, після першого кола тортур зараз священників утримують у більш гідних умовах. Росіяни чекають на те, щоб обміняти їх  на своїх офіцерів, які перебувають в українському полоні.

«Душпастирська ситуація зараз паралізована, оскільки на окупованих територіях немає можливості відправити Літургію. Священник не може туди поїхати, а якби й поїхав, то немає гарантії, чи повернувся б він живим. Це одне, а друге – це той факт, що більшість місцевих католиків виїхала тоді, коли почалась війна. Але дехто думав, що війна швидко завершиться і ризикнули залишитись там. Зараз вони про це жаліють, перш за все через те, що позбавлені доступу до таїнств. Минув один і другий Великдень, Різдво – без сповіді, без причастя. А сьогодні виїхати з тих територій вже не виходить. Можна пробувати через Туреччину чи Москву, але це практично неможливо», - розповів єпископ в інтерв’ю для Ватиканського радіо.

«У них є лише інтернет-зв’язок і деколи знаходять онлайн якусь св. Літургію і таким чином беруть в ній участь, хоча знають, що за ними слідкують, бо спецслужби стежать за ними ретельно»,- додав він.

Єпископ Запоріжжя зазначає, що на територіях, підконтрольних Україні, попри війну душпастирство функціонує нормально. «Священники не повтікали, залишились і сестри-монахині. Людям забезпечена св. Літургія, відвідини хворих та гуманітарна допомога», - підсумовує єп. Собіло. Він зауважує, що підтримка, отримана ззовні, дає також і духовні плоди. Українці, бачачи, що їх підтримують цілком чужі люди з-за кордону, більше відкриваються на сусідів і роздумують над тим, як можуть поділитись тим, що самі отримали в подарунок.