Про «різдвяні» фейки
  • Срд, 11/01/2017 - 11:44

В різдвяний час в соцмережах і на деяких сайтах знову розпочали гуляти фейки, які виглядають побожно і патріотично, але насправді є всього-на-всього вигадками, які не мають нічого спільного з реальністю.

Фейк 1-ий. «7-го січня православне Різдво». Це твердження – фейк чистої води. По-перше, 7 січня – це 25 грудня за юліанським календарем і ті християни, які у визначені дати свят йдуть за юліанським календарем, фактично святкують Різдво саме 25 грудня за юліанським календарем, яке припадає на 7 січня за григоріанським календарем.

По-друге, православні греки, болгари, румуни святкують Різдво 25 грудня за григоріанським календарем. А українські греко-католики та єгипетські копти (і одні і другі не належать до Православної церкви) святкують Різдво 25 грудня за юліанським календарем, тобто 7 січня за григоріанським.

Тому говорити про православне Різдво 7 січня – це розповсюджувати недостовірну інформацію.

Фейк 2-ий. «Ялинка і святкування Нового року прийшли до нас з Московії, бо їх там запровадив Петро І, тому потрібно відмовлятися від ялинки.» Вже в самому твердженні є повна відсутність логіки: якщо це московитське і цього потрібно зрікатися то чому потрібно зрікатися тільки ялинки, а не святкування Нового року? А за такою логікою українцям би варто було відмовитись від антибіотиків, оскільки, через відомі історичні обставини, вони прийшли в Україну з Московії. А це історично добре підтверджений факт.

Іншим моментом є те, що це твердження абсолютно не відповідає історичним фактам. Святкування Нового року 1 січня – в Україні почалося щонайменше ще в часі приналежності її земель до І Речі Посполитої. А прив’язання внесення хвойних дерев чи їхніх гілок до домівок в часі зимових свят, фіксується в слов’ян ще візантійськими хроністами. Окрім цього, ялинка і святкування Нового року 1 січня – це латинський вплив, а не московитський. І поширювався він із заходу на схід, а не навпаки, якби це мало бути, якби в Україну він прийшов з Московії.

Повторення цього фейку є підігрування московитській пропаганді, яка прагне перенаголосити вплив московитської культури на українців.

Фейк 3-ій. «Колядування – це поганський звичай. Існував навіть поганський божок Коляда». Це – абсолютний фейк.

По-перше, коляди – це пісні, в яких описується народження Ісуса Христа у Вифлеємі Юдейському. Коляди в Україні – це латинський вплив. Саме від латинників взято звичай створення церковних пісень, які описують ту чи іншу подію з християнського календаря. До речі, цікавий факт, наші доморощені борці з латинізацією чомусь цей факт замовчуюють.

Історично в Україні поширювателями коляд виступають греко-католики і це доволі легко відслідковується, якщо дивитися на поширеність і вкоріненість коляд у співвідношенні з впливами українського східного католицтва. Отож, нічого поганського там нема.

Проте, поганські елементи є добре збережені в щедрівках, частина з яких є коротким поетичним відображення слов’янських поганських віруваннь про прихід весни та шлюб Ярила і Марени і з християнським різдвяним циклом дійсно ці пісні не мають жодного зв’язку.

По-друге, нема жодних науково обґрунтованих підстав твердити що поганським слов’янам був відомий божок Коляда. Якщо відслідкувати джерело такого твердження то воно веде до московитського академіка Рибакова, який за завданням ЦК КПСС вигадав низку «слов’янських» божків, як для прикладу, уже згаданого Коляду.

По-друге, саме слово «коляда» прийшло в слов’янський світ з латинської. А латиських запозичень в слов’янському пантеоні не прослідковується взагалі.

Отож, ані в існував який божок Коляда, ані колядування не є поганським звичаєм.

Фейк 4-ий. «Різдвом Христовим Церква підмінила святкування поганського свята Сонця». По-перше, нема жодних наукових підстав для такого твердження. По-друге, логіка в тому, що Христос родився в грудні є. Оскільки практичні римляни не влаштовували серйозних загальногромадських речей, як скажімо перепис населення, в часі активних сільськогосподарських робіт. В умовах Середземномор’я саме грудень і січень місяці, в яких активні сільськогосподарські роботи не проводяться.

По-друге, поганське свято Natalis Solis Invicti (Народження непереможного сонця) було настільки маргінальним і незначним, що «воювати» з цим святкування не мало ніякого смислу. Як що був який сенс у заміні святкувань, то цей сенс скоріше був у заміні Сатурналій на якесь велике християнське свято. Але цього не відбулося.

Не слід забувати, що проблема інкультурації Євангелія у поганські культури гостро повстала в Церкві, щойно за понтифікату Папи Григорія І Великого (590-604рр.). І щойно тоді, християнські місіонери серед нових варварських народів, які прийшли в Європу, розпочали хрещення не тільки цих народів, але і їхніх культур.

о. Орест-Дмитро Вільчинський

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць