Садовий на Шептицького
  • Птн, 28/08/2015 - 14:06

На сьогодні проект реконструкції площі Святого Юра досі не завершений. Частину площі перед відкриттям пам'ятника впорядкували, а далі залишили як було.

Як глузування над пам'яттю Шептицького виглядає той факт, що міський голова Львова Андрій Садовий напередодні виборів засіває місто бруківкою, наче гречкою, а перед пам'ятником Шептицького та головною святинею УГКЦ залишив розриті котловани.

Якщо комусь здається, що пристрасті за Шептицьким у Львові вщухли, то він помиляється. Захисники скверу Cвятого Юра продовжують вимагати створити експертну комісію, яка займатиметься питанням подальшої реконструкції площі Св. Юра.

Окрім того активісти розпочинають кампанію зі збору коштів на відновлення скверу. Проте не ту ціль вони переслідували з початку, і очевидно щось пішло не так у цій історії.

29 липня Львів став центром урочистостей з нагоди відзначення 150-ліття від дня народження Митрополита Шептицького.

Дорогу перед собором Святого Юра перетворили на площу, в центрі якої встановили бронзовий пам'ятник митрополиту Андрею. На урочистому посвячені був присутній глава УГКЦ  Блаженніший Святослав, Президент України Петро Порошенко з дружиною, представники міської та обласної влади, інтелігенції.

Президент висловив думку  про те, що Шептицький – це золотий запас нації, Патріарх Святослав назвав митрополита Мойсеєм українського народу. А Андрій Іванович Садовий – промовчав. Господарю міста, міському голові Львова, в якому відбувається загальнодержавного рівна подія – не дали слова. Виглядає дивно чи не так?

Передісторія

Разом із  святкуванням урочистостей 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького, цьогоріч можна було б і згадати ще один "ювілей" – 25-річчя численних спроб львів'ян встановити пам'ятник митрополиту у рідному місті.

Він мав з'явитися ще у 90-х роках, однак міська влада ані тоді, ані на початку 21 століття не спромоглася реалізувати цю ідею. Саме тому до 150-літнього ювілею Львів почав готуватися аж за п'ять років.

"У 2010 році був оголошений конкурс проектів пам'ятника Андрею Шептицькому. На ньому було представлено близько 40 проектів з різними ідеями. Конкурс відбувався у два тури. Двом кращим колективам по завершенні конкурсу було рекомендовано об'єднати свої зусилля і представити спільне рішення. З цього, звісно, нічого не вийшло. Один з колективів принципово відмовився будь-що міняти у своєму проекті. Тож на спільному засіданні оргкомітету та конкурсної комісії обрали проект нашого авторського колективу Ігоря Кузьмака, Михайла Федика та Михайла  Посікіри", – розповідає архітектор, автор проекту Ігор Кузьмак.

Вже пізніше з'являться критики проекту, які скажуть, що переможця обрало некомпетентне журі. Однак серед членів конкурсної комісії були  представники міської та обласної рад, відомі архітектори та скульптори, викладачі профільних вузів, відомі громадські діячі, духовенство.

Отож автори проекту приступили до роботи. Вже у 2014 році вони презентували свій проект громадськості Львова. Він передбачав перенесення дороги ліворуч, висадку 54 рідкісних дерев, перенесення дитячого  майданчика ближче до середини. Також поблизу вул. Листопадового Чину запланували облаштувати паркінг на 47 місць.

Громадські обговорення проекту тривали майже півроку. Конкурсні роботи були у відкритому доступі. Проект пройшов депутатські комісії у Львівській міськраді, численні презентації в митрополичих палатах для представників громадсько-політичних організацій, зустрічі з працівниками львівських підприємств.

Його обговорювали в університетах Львова професорсько-викладацькі склади і навіть студенти. Всюди цей проект знаходив підтримку. Широке обговорення було винесено і на засідання синоду УГКЦ 13 листопада 2014 року. Там також вирували дискусії, але, як згодом повідомив Блаженіший Патріарх Святослав Шевчук, учасники синоду одноголосно проголосували за реалізацію цього проекту.

18 вересня на сесії Львівської міської ради депутати прийняли ухвалу про спорудження пам’ятника Митрополиту Андрею Шептицькому та створення площі Святого Юра навпроти храму на Святоюрській горі у Львові. Ухвалу ініціював депутат міськради Яромир Самагальський. За цей документ проголосували 53 міські обранці. До речі Яромир Самагальский серед депутатів міської ради був одним з найактивніших лобістів ідеї встановлення пам'ятника Митрополиту.

12 грудня виконавчий комітет Львівської міської ради затвердив проект пам'ятника митрополиту Андрею Шептицькому. Згідно з рішенням виконкому, виготовленням та встановленням пам'ятника займатиметься курія Львівської архиєпархії УГКЦ. Натомість оновлення площі фінансуватиметься з міського бюджету.

"Дуже важливо, щоб ми гідно вшанували ім'я митрополита Шептицького. Встановлення пам'ятника дасть новий подих площі. Наше завдання – активно працювати для реалізації проекту", – зазначив тоді міський голова Львова Андрій Садовий. Хоча вже за кілька місяців стане чітко зрозуміло, що мер лукавив.

Кілька днів після рішення виконкому у Львові створюють організаційний комітет зі встановлення пам'ятника Шептицького, до якого увійшли представники львівської інтелігенції Валерій Калинюк, Григорій Брунець,  Ігор Калинець, архітектор Юрій Горалевич, громадський діяч Степан Давимука, політв’язень Петро Франко, колишній ректор львівського університету Іван Вакарчук, депутат ЛМР Яромир Самагальський, представники УГКЦ, художник Любомир Ведмідь, політик та меценат Ігор Васюник та багато інших відомих діячів.

Мета комітету – організація виконання передпроектних та будівельних робіт з будівництва пам'ятника. Варто зазначити, що проект мав величезну кількість погоджувальних документів, і не лише на рівні міськради, а й – міністерства культури.

Погодження та затвердження двох основних документів, без яких не вдалося б провести усі необхідні роботи – історико-містобудівне обгрунтуванняна реконструкцію площі та ескізний проект на реконструкцію площі, особисто допомагав отримати в Мінкультури нардеп Ігор Васюник.

Протистояння чи маніпуляція?

Рішення виконкому стало приводом радіти, що нарешті пам'ятник Шептицькому у Львові з'явиться. Однак рік Митрополита почався з неприємних інформаційних вкидів у суспільство. У соціальних мережах почали поширювати дописи про доцільність реконструкції площі та встановлення пам'ятника.

Зокрема йшлося про те, що гроші, які мали б скерували на вшанування постаті Митрополита мали б передати на потреби військових. Це стало головним лейтмотивом протистояння у суспільстві. Такі закиди почали з'являтися за півроку до річниці, та за десять місяців до місцевих виборів.

Коли стало зрозуміло, що цей аргумент не спрацьовує, "активісти" обурились перенесенням дороги ближче до корпусів університету "Львівська Політехніка". Тут варто згадати, що перенесення дороги було обов'язковою умовою конкурсу, який відбувся у 2010 році, однак "активісти" спекулюючи на цій темі, забували згадати цей важливий момент.

Коли ж дорожній аргумент не спрацював, активісти взялися захищати парк, начеб то від тотального зрубування дерев. Опоненти наполягали, що існуючий сквер спроектовано Арнольдом Рьорінгом (проектант Стрийського парку).

Однак, як згодом виявилося, при будівництві бібліотеки для Львівської політехніки десь в 70-х роках минулого століття сквер було реконструйовано. А це значить, що оригінального скверу за проектом Рьорінга не стало.

Натомість існуюча ділянка території стала притоном для місцевих п'яниць. Сквер досі вирізняється понищеними лавками, на яких люблять спати безхатьки, розбитими доріжками та купами сміття. Однак раптово львівським хіпстерам він здався пам'яткою садово-паркового мистецтва всесвітнього значення. Навесні вони почали там організовувати сніданки, закликаючи львів'ян долучитися до їх безстрокової акції протесту проти вирубки кількох хворих дерев у сквері.

Свою діяльність захисники скверу активно висвітлюють у соціальних мережах, створивши групу "Врятуй сквер Святого Юра" (а хто його мав знищувати?).

Серед активістів спільноти – люди молодого віку. Серед їхньої тусовки не можна було не помітити відомого львівського блогера, помічника нардепа від "Самопомочі" Ірини Подоляк – Петра Нека, думка якого для багатьох львівських хіпстерів є авторитетною (зважаючи на кількість підписників, коментаторів та прихильників його постів у Facebook).

Сам же Андрій Садовий, як мер міста, весь цей час не висловлював чітку позицію щодо скверу та пам'ятника Митрополиту, як реалізацію цілісного проекту. Все більше ставало зрозуміло, що затягування погодження документів виконавчими органами міської ради та початку робіт – це і є позиція Андрія Садового.

Від невинних сніданків "активісти" йдуть у жорсткий наступ і починають  вимагати від церкви та проектантів публічного обговорення проекту з можливістю внести правки. 12 березня дві сторони збираються за круглим столом. У результаті кількагодинного обговорення вони  дійшли спільного рішення – пам'ятнику бути.

За кілька днів у сквері починають зрізати сухостій. Стрічки новин рясніють повідомленнями, про те, що у сквері Святого Юра нищать живі дерева. Щоправда за словами прес-служби міської ради – це була планова зрізка сухостою. Замість того, аби пояснити людям, що ніхто нічого не нищить,  Садовий це коментує так: "Ми прийняли багато ухвал на сесії міської ради. І ці ухвали дають можливість розпочати роботи. Сьогодні має початися процес зрізки сухих дерев, які треба зрізати в цей період, поки не пішла активна фаза весни".

Окрім того, процес зрізки сухостою асоціюють з початком реконструкції скверу, якого, насправді, ще довго не буде.  
   
Березень 2015 року. До запланованої дати відкриття пам'ятника та площі – чотири місяці. Садовий  заявляє, що всі документи готові, при цьому роботи не починаються. У кулуарах говорять про те, що погодження усіх документів на проведення робіт і виконавчі органи міськради навмисне блокують. 

Натомість Андрій Іванович декларує що пам'ятник буде, проте вказівки розпочинати роботи не дає. Це стало ще одним приводом для громадськості та преси називати Андрія Садового – фарисеєм.  

Проте багатьом досі так і не зрозуміло, чому ж Садовий вставляв палки в колеса. Він відтягував час під різними приводами.

31 березня з'являється заява НУ "Львівська політехніка" про те, що навчальний заклад не виступає проти перенесення дороги, а навпаки – підтримує проект. Здавалося, усе йде до того, що роботи от-от почнуться.

8 квітня проект реконструкції площі та пам'ятника презентували музейникам Львова. Після обговорень та дискусій, майже всі проголосували "за". 

"Ми всі за пам'ятник, проти тільки Садовий. Але я ніколи не був, не є і не буду рабом – так і запишіть до протоколу!", – прокоментував тоді  директор Львівського історичного музею Богдан Чайковський.

Роботи на площі Святого Юра досі не розпочали. У квітні під час сесії міськради депутат Яромир Самагальський зачитує листа від громадськості, в якому закликає Андрія Івановича  не відтягувати час і нарешті почати роботи. На що мер відповів, що проект доволі складний, потрібно діяти у рамках чинного законодавства. Відтак міському голові вдається тягнути час, щоразу вигадуючи інші відмовки.

У квітні народний депутат, член Громадської ради "Святий Юр" Ігор Васюник ініціює написання відкритого листа-звернення  до Андрія Садового з вимогою почати роботи аби Львів, який мав стати епіцентром святкувань річниці Митрополита Шептицького, міг встигнути провести усі необхідні роботи.

Тим часом з поінформованих джерел стає відомо, що гроші на реконструкції площі, вже надійшли на рахунки комунальних підприємств, тобто роботи можна було б починати ще у квітні. Однак, не було вказівки мера Садового.

Андрія Івановича продовжують засипати зверненнями, листами, вимогами почати  роботи.

І ось 13 травня головний архітектор Львова Юліан Чаплінський заявляє про те, що наступного дня на площі почнуться роботи, однак з певними відхиленнями від проекту. Мовляв ці зміни було погоджено з представниками церкви. Пізніше в львівській курії УГКЦ спростують це повідомлення. Але буде вже пізно. Міська влада почне втілювати власний проект, плюючи на думку громадськості та авторів проекту, який переміг у відкритому конкурсі. 

Кілька десятків громадських організацій Львова пишуть ще одна листа Садового, в якому погрожують перенести святкування 150-ї річниці від дня народження Шептицького з Львова в Івано-Франківськ.

У свою чергу депутатський корпус міськради погрожує Андрію Івановичу відставкою, якщо той не дасть вказівки комунальникам при проведені робіт дотримуватись проекту-переможця авторства Кузьмака, Федика та Посікіри.

Тим часом "захисники" скверу починають з'ясовувати, хто ці люди, які почали ремонт площі, і чи мають вони дозвільні документи на проведення робіт.

Церкву та міськраду почали звинувачувати в непрозорості дій та незаконності проведення робіт. Вони не покидають свій пост, продовжують писати гнівні заклики та звинувачення, збирають зустрічі у сквері, забивають в дерева цвяхи, організовують пікети під міською радою, кидаються під бульдозери. Але тут "активісти" або перестаралися, або ж ситуація вийшла з-під їхнього контролю.

Однак пересічні львів'яни зайняли нейтралітет і перестали слідкувати за подіями навколо цього скандалу, адже стало зрозуміло, що "щось тут не чисто" і ніхто так і не зміг до кінця втямити – чого "активісти" проти і чому Андрій Садовий до критичного моменту затягнув з початком робіт.

Загалом звинувачення в бік Церкви летіли чи не щодня. Її звинувачували у витрачанні коштів, у старомодності, у совковості, у непрозорості дій тощо. Це ще одна маніпуляція, адже Церква не мала ніякого стосунку до реконструкції площі. Але мета цих маніпуляцій ставала дедалі зрозумілішою – перекинути всю провину на УГКЦ.

Водночас, Церква мала взяти на себе відповідальність за виготовлення та встановлення пам'ятника Шептицькому. Кошти на пам'ятник – давали львів'яни, відомі меценати.

Отож, до довгожданої дати – 29 липня, залишається менш як місяць і Львів сколихнула новина про те, що суд може заборонити реконструкцію площі Св. Юра у Львові.

Активісти подали позов проти мерії та УГКЦ.

"1) Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина", 2) Балаж Віра Андріївна, 3) Садова Вікторія Вікторівна, 4) НУ "Львівська політехніка" (на стороні позивача). Ось ці герої, які подали в суд на УГКЦ і Львівську міську раду. Вимога проста: зупинити будівництво пам'ятника А. Шептицькому", – написав викладач Українського католицького університету Василь Стефанів на своїй сторінці у Facebook.

В УГКЦ заявили, що Церква не може бути відповідачем у судовому позові. 

"В позивній заяві позивачі опиралися на старі документи, коли територію біля собору Св. Юра передали в оренду Курії, щоб спростити процес спорудження пам’ятника Митрополиту Андрею Шептицькому. Ми попросили не передавати нам в оренду цю територію, щоб потім ніхто не маніпулював цими речами, щоб знову не били Церкви", – канцлер Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ, отець Сергій Ковальчук.  

За кілька днів з’являється офіційне повідомлення від НУ "Львівська політехніка" про те, що університет звернувся  до суду із заявою про виключення "Львівської політехніки" із числа третіх осіб, бо ця інформація не відповідає дійсності. Про це заявив ректор Юрій Бобало.

Коли справа дійшла до суду, опонентів реконструкції площі стало менше, адже ситуація виглядала абсурдною. Позивачі вимагають припинення реконструкції площі перед собором Святого Юра в той час, коли дорога біля собору вже була розрита.

Розгляд справи у суді постійно переносили. Наразі наступне засідання призначено на вересень.

Тим часом розриті катакомби почали набувати вигляду доволі милої площі. Семимильними кроками комунальники замощували площу бруківкою. Мало хто вірив, що вони встигнуть  її облаштувати до 29 липня. Встигли.

І тепер важко повірити, що там колись була магістраль. Пам'ятник освятили, щодня біля нього збираються люди – паломники, туристи, або ж звичайні перехожі. Активісти-противники реконструкції площі притихли.

Садовий обирав іншу тактику. Під час освячення пам'ятника слова йому не дали, тому він пішов іншим шляхом.

Львів'яни почали отримувати так звані "листи щастя", в яких Андрій Іванович всіляко доводить особисту участь у відкритті пам'ятника Шептицькому, закликає львів'ян долучитися до ініціативи його  спорудження, хоча громадські діячі не раз звинувачували міського голову в тому, що він навмисне блокує  цей процес. "Взяти і зробити" не вийшло, тому, очевидно, доводиться тепер взяти, і пояснити", – коментують  користувачі соцмереж.

Яку мету переслідував Садовий увесь це час – версій багато. Але зрозуміло одне – якби не вимоги львів'ян, активність та наполегливість відомих громадських діячів та політиків, Львів так і не вшанував би гідно пам'ять великого Мойсея українського народу.

Ігор Іщук


Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць