Святість є даром кожного охрещеного, її можна осягнути у будь-якому стані життя, а кожний крок, який веде до неї, зробить нас кращими людьми.  Про це говорив Папа Франциск у середу, 19 листопада, на загальній аудієнції на площі св. Петра. Повний текст катехези.

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Великим подарунком ІІ Ватиканського собору було відновлення бачення Церкви, заснованої на сопричасті і применшенні у цій перспективі принципу влади і ієрархії. Це допомогло нам краще зрозуміти, що усі християни, оскільки є охрещені, мають рівну гідність перед Богом і об’єднані одним покликанням – покликанням до святості (пор. Konst. Lumen gentium, 39-42). Тому поставмо собі питання: на чому полягає це загальне покликання до святості? І як його можемо здійснити?

1. Передусім ми повинні самі усвідомити, що святість не є чимось, що ми можемо собі запевнити, що отримуємо завдяки нашим якостям і здібностям. Святість є даром, яким нас обдаровує Бог, коли бере нас з собою і преображає в Себе, робить нас такими, як Він. У Посланні до ефесян апостол Павло пише, що «Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, щоб її освятити» (Еф 5, 25-26). Таким чином, святість дійсно є найкрасивішим обличчям Церкви; є відкриттям себе у сопричасті з Богом, у повноті Його життя і Його любові. Ми розуміємо й те, що святість не є привілеєм деяких осіб: святість є даром даним усім, без винятку, і з цього погляду є ознакою кожного християнина.

2.  Усе це допомагає нам зрозуміти те, щоби бути святими, не обов’язково бути єпископами, священиками чи монахами… Усі ми покликані стати святими! Крім того, ми схильні думати, що святість зарезервована лише для тих, хто може відірватися від звичайних обов’язків, щоби присвятити себе молитві. Але це неправда!

Деякі люди думають, що святість полягає на тому, щоби закрити очі і мати вираз обличчя, як на образку, зануреного в щось високе. Ні, святість є чимось значно більш грандіозним, чимось більш глибоким, бо дарує її сам Бог. Жити з любов’ю і свідчити  по-християнськи у своїх щоденних справах, через які ми покликані стати святими.

Це стосується кожного в його умовах і стані життя, в яких він знаходиться. Ти є богопосвяченою особою? Будь святим, живучи у радості своєї жертви і служіння. Одружений? Будь святим, кохаючи і турбуючись про свого чоловіка чи дружину, як Христос це робив задля Церкви. Ти є охрещеним і неодруженим? Будь святим, працюючи чесно і компетентно, віддаючи свій час на служіння братам.

-Але ж, отче, я працюю на фабриці, а я працюю бухгалтером, мені завжди доводиться мати справу з цифрами – там не можливо стати святим! – Це можливо, там, де працюєш, можеш стати святим! Бог дає тобі благодать бути святим, Бог спілкується з тобою. Завжди і на кожному місці можна стати святим – а це означає відкритися на цю благодать, яка діє в нас і веде до святості. Ти є батьком або дідусем? Будь святим, навчаючи з захопленням дітей чи внуків пізнавати і наслідувати Ісуса. Для цього треба багато терпеливості, щоби бути добрим батьком, добрим дідусем, доброю мамою чи бабусею треба багато терпеливості, а в цій терпеливості й полягає святість! Ти катехет, педагог чи волонтер? Будь святим, ставши видимим знаком любові Бога і Його присутності на нашому боці. Таким чином, кожен стан життя веде до святості, завжди – у твоєму домі, в дорозі, у церкві, у цій хвилині і тому стані життя, в якому ти є відкритий є дорога до святості. Не знеохочуйтеся йти цією дорогою: сам Бог дає тобі благодать. Єдине, чого прагне Господь – сопричастя з Ним і служіння братам.

3. У цьому моменті кожен з нас може зробити рахунок сумління – кожен з нас може його зробити зараз, давайте кожен у мовчанні відповість сам собі: як ви відповіли на заклик Бога до святості? Чи ви хочете стати трохи кращим? Жити більше по-християнськи? – Це дорога до святості. Коли Господь заохочує нас бути святими, не закликає нас до чогось важкого, сумного… Зовсім навпаки! Це запрошення поділитися Його радістю, до життя і віддавання з радості кожній хвилині свого життя, роблячи це даром любові для оточуючих нас людей. Якщо ми це зрозуміємо, то все зміниться і набуде нового значення, гарного, розпочавши з дрібниць повсякденного життя.

Наведу приклад: одна пані йде на ринок за покупками, зустрічає іншу знайому, починають розмову і зрештою з’являються плітки, а та пані говорить – я нікого не буду обмовляти. Це крок до святості, це тобі допомагає стати святим. Наступне, вдома син просить тебе трохи поговорити про його уявні випадки: «Я дуже втомлений, сьогодні працював дуже тяжко…» - але ти сядь і слухай сина, який цього потребує. Сядь і слухай терпеливо… Це крок до святості. Нарешті вкінці дня усі ми втомлені, це правда, але… молитва. Помолімося! Це крок до святості. Приходить неділя і йдемо на Святу Месу, приймаємо причастя, з часу до часу, добра сповідь, яка нас трохи очищає. Це крок до святості. Наступне, Матір Божа, така добра, така гарна, беру розарій і молюсь. Це крок до святості. Є багато маленьких кроків до святості… Інша ситуація: йду вулицею, бачу бідного, потребуючого, зупиняюсь, запитую його, щось даю йому – це крок до святості. Малі справи є маленькими кроками до святості. Кожен крок до святості зробить нас кращими людьми, вільними від егоїзму і замкненості у собі, відкритими на братів і їх потреби.

Дорогі друзі, у першому посланні св. Петра до нас скероване наступне заохочення: «Служіть один одному, кожен тим даром, що його прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті. Говоріть лише у глузді Божих слів, служіть лише у дусі тієї сили, яку дає Бог, щоб у всьому прославлявся Бог через Ісуса Христа» (4,10- 11). Це заклик до святості! Приймімо її з радістю і підтримуймо один одного, бо дорого святості не йдуть на самоті, йдемо разом у тому одному тілі, яким є Церква, улюблена і освячена Ісусом Христом. Мужньо крокуймо цією дорогою святості.

Дякую.