Минуло лише кілька днів з моменту офіційного включення вбивства ненароджених дітей до конституції Франції, а президент Макрон вже оголошує про подальші кроки, спрямовані на закріплення культури смерті в цій країні. Цього разу йдеться про легалізацію «допомоги при смерті». «Це закон, який скерує всю систему охорони здоров’я до смерті як рішення»,- застерігає глава французького єпископату.

Відповідний закон вже готовий. За кілька днів він потрапить до Держради, а в травні – до парламенту. Сфера застосування запропонованих рішень дуже широка, і на практиці охоплює як допомогу в самогубстві, так і евтаназію, приховану під одним евфемізмом: допомога при смерті. Подавати заявку на смерть зможуть повнолітні та свідомі особи, які страждають від невиліковної хвороби з коротко- чи середньостроковим прогнозом, чиї фізичні чи психічні страждання вважаються невиліковними.

Президент Макрон детально представив законопроект в інтерв'ю двом щоденним газетам: ультралівій «Liberation» і католицькій «La Croix». У розмові не йшлося про незручні для президента економічні аспекти. Нещодавно на них звернула увагу Паскаль Моріньє, президент Конфедерації асоціацій католицьких сімей у Франції. Вона нагадала, що для запровадження евтаназії були й фінансові причини. Догляд за хворим в останній рік життя коштує стільки ж, скільки і в попередні десять років.

В інтерв’ю для католицької газети Макрон посилався на гуманітарні причини та запевняв про смиренність і обережність у підході до біоетичних питань. Свою ідею допомоги при смерті він навіть називає законом братерства, який поєднує в собі автономію особистості та солідарність суспільства.

Пропаганда евтаназії Макрона зустріла різку критику з боку президента французького єпископату. Звернення до братерства у цій справі він називає оманою. Він наголошує, що, незважаючи на декларації, цей акт вводить смерть у медичну службу як одне з можливих рішень. Президент представляє чітке бачення допомоги при смерті, але коли йдеться про паліативну допомогу, він обмежується лише розпливчастими обіцянками. Тим часом, за офіційними даними у Франції, половина пацієнтів, які мають право на паліативну допомогу, не мають до неї доступу. Архиєпископ де Мулен-Бофор наголошує, що французи по-іншому сприймали б кінець життя, якби кожен міг скористатися паліативною допомогою, гарантованою законом. І останніми роками для його розвитку нічого не робилося, а навпаки, ще більше скорочувалися кошти, які виділяються на це. Як зазначає Митрополит Реймсу, померти з гідністю та людяністю – це не заподіяння смерті, а ніжність, турбота та увага.

Голова Єпископату також закликає парламентарів не піддаватися емоціям і страху, що їх називатимуть консерваторами. Архиєпископ де Мулен-Бофор додав, що пропонувати смерть як вихід із ситуації — це фальшива омана.