На цьому наголосив Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, під час своєї проповіді, 27 грудня 2015 року, в Архикатедральному Соборі святого Юра (м. Львів, пл. св. Юра, 5).

«Важливо ставати новими створіннями, носити образ нашого творця й цілковито віддати себе в руки Божого Провидіння. Господь бажає бачити нас щасливими, кличе усіх до Небесного Царства, необхідно залишити діла темряви, заняття, що не годяться з волею Бога. Простори великі й неосяжні, але ми обмежені часом, який даний для того, щоб гідно проживши, осягнути вічну нагороду, бути завжди у небі в присутності Господа» – підкреслив Митрополит.

По завершенні Божественної Літургії, Митрополит Ігор уділив усім присутнім архиєрейське благословення і пригадав про урочисте відкриття та освячення пам’ятника о. Михайлові Вербицькому у м. Львові.

Слово Митрополита Львівського на 30-ту неділю по Зісланні Святого Духа
Кл 3,4-11; Лк 14,16-24.

Достойні сестри і брати,
відомо, що ця неділя, особлива не тільки тим, що світло, тепло, сонячно, без снігу та морозу. Температура дивна, як на грудень місяць +7 +12 градусів, але - це остання неділя у 2015-ому році і взагалі, ніколи уже вона не повториться. Більше таких неділь не буде взагалі, скільки б не існував світ, зрештою, залишилося п’ять днів і наступить 2016 рік. Будуть неділі, але на такі.

Час мчить невпинно. Кожна людина дорослішає віком, дозріває тілом, хоч багато воюють проти старіння тіла, вживаючи ботокси проти зморщок, різні креми, масажі, процедури, заняття спортом тощо. Зрештою, лікарі кажуть, що людина за день чинить більше як 15000 рухів обличчя, тому й зморшки, знаки... Часом, ін’єкції дуже шкодять для здоров’я, але буває, запізно приходять до тями, коли справжня хвороба вступить у дію і починає нищити тіло. А душа не старіє, хіба її закидати гріховним елементом, який її паралізує, знищує красу, чинить огидною, страшною, гниючою, але, ніколи невмираючою.

Не один раз думаємо про те, що незабаром зустрінемося з Богом, з Ісусом Христом, який нас відкупив від гріховної неволі, відчинив дорогу до покаяння та вічної нагороди у небі. Господь – досконалий дух, любов, буття самобутнє, Абсолют, реальний, особовий, єдиний, трансцендентний відносно світу… Але, як виглядає дух, де він знаходиться, чи можливо його побачити? Сам Спаситель сказав до апостолів після воскресіння: «… дух тіла й костей не має…» (Лк 24,39). Нам цікаво знати: як дух пізнає духа? Як дух людський пізнає Бога-Духа? Ми відчуваємо у своєму тілі духовні прояви, бо любимо, надіємося на добро, ненавидимо, обурюємося, аналізуємо, синтезуємо, володіємо мовою, вивчаємо інші мови тощо, це – духовні прояви. Людей це дуже цікавить, але повної відповіді немає, бо духа неможливо бачити, він - нематеріальний.

Ось, до наших церков у Львів приїжджає священик Ян Білецький, римо-католицький екзорцист, читає молитви на оздоровлення та на вигнання злих духів. Приходить багато людей, очікують, щоб він помолився над ними. Якась журналістка написала статтю про ці молитви, зустрілася із психологом, а та сказала, що це - нездорові жінки ходять туди, які щось вмовили собі. І це – правда, що нездорові, але пані психолог бачить цю хворобу інакше: вид самонавіювання.

Ми постараємося, якщо вдасться, просити цю жінку-психолога, щоб вона стала свідком моління екзорциста, хай буде присутня і, що вона розповість, коли б злий дух заговорив до неї? А ці, так звані хворі люди, промовляють, наприклад, латинською мовою, якої ніколи не вчили.? Коли заходить отець Ян, злі духи починають говорити устами людей, що «іде Ясьо», це здрібніле ім’я до Ян, наше Іван, Івась. Нечестиві духи ніколи не кажуть: «Бог, Господь, Ісус Христос…»,  тільки замінюють ці святі імена займенниками: він, той, такий, хто, ніхто… Вправно вишукують мовні способи, щоб не вимовити Божого імені. Тут показується їхня ненависть до Бога, який обернув їх з світлих ангелів на нечестивих дияволів, бо вони вчинили бунт проти Господа. У цих духів немає нічого доброго на відміну від злої людини, яка все-таки посідає якесь добро, принаймні, невиразне. Отже, злі духи існують й опановують певних людей, у яких проявляють свої дії. Чому так стається? - нам не відомо. Можливо, тут підійдуть слова святого апостола Павла, який писав до колосян, щоб відкинули від себе «гнів, лютість, злобу, наклеп, сороміцькі слова», які походять від злого духа й нівечать духа людини. Це його сфера діяльності та місце, де він може злобно проявляти себе. Не потрібно думати, що, коли бракує зовнішніх дивних проявів, тоді з людиною усе в порядку. Бо зло може спокійно сидіти в людині й довершувати свого пагубного діла, немов прихована хвороба у тілі.

З другого боку, не потрібно дивуватися злим вчинкам чи словам наших ближніх, бо й хтось міг бути попередньо таким, а то ще й перевершувати когось у негідній поведінці. Кожній людині, коли буде легковажити життя здоровим глуздом, загрожує попадання у пастку диявола. Важливо ставати новими створіннями, носити образ нашого творця й цілковито віддати себе в руки Божого Провидіння.

Господь бажає бачити нас щасливими, кличе усіх до Небесного Царства, необхідно залишити діла темряви, заняття, що не годяться з волею Бога. Простори великі й неосяжні, але ми обмежені часом, який даний для того, щоб гідно проживши, осягнути вічну нагороду, бути завжди у небі в присутності Господа.

Міста, майдани, вулиці, волів й ближніх залишимо, а відійти у вічний світ необхідно з покаянням, примиренням з Богом, озброєні чеснотами та добрими ділами. Хай це коротке роздумування про Бога, духів, вічність й теперішність, допоможе нам розібратися у своєму житті й працювати на ту їжу, «яка залишається на життя вічне» (пор. Ів 6,27).  Пресвята Богородице, допоможи нам здобути вічне життя.

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ
27 грудня 2015 р.Б.  Архикатедральний Собор Святого Юра