Діалог – єдиний ключ, аби дістатися до людського серця, яке сьогодні замкнене з приводу «екзистенційної непевності», яка спонукує боятися іншу особу. Про це йдеться в посланні, яке Папа Франциск надіслав через Державного Секретаря Святого Престолу учасникам 37-го Мітингу за дружбу між народами, що від 19 до 25 серпня відбувається в італійському місті Ріміні на тему «Ти – благо для мене».

За словами Святішого Отця, обрання такої теми є дійсно «відважним рішенням» в сучасному світі, де зводяться стіни та панує гасло: кожен нехай рятується, як може. За таких обставин інша особа сприймається, як щось непотрібне, або ж як перешкода. Індивідуалізм, у свою чергу, спричиняється до того, що зауважуємо лише «обмеження і вади» інших людей, через що послаблюється «бажання і здатність до співжиття, в якому кожен може почуватися вільним і щасливим в товаристві інших, з багатством їхньої різноманітності».

Чи перед обличчям «епохальних змін», які переживаємо, «хтось може думати, що врятується сам, своїми силами?» – запитує Святіший Отець, вказуючи на те, що саме ця ілюзія «лежить в основі кожного конфлікту між людьми». Євангеліє, натомість, пропонує цілком відмінну перспективу, заохочуючи християн «розвивати мислення, відкрите на іншого, ким би він не був», тому що нікого не вважає «остаточно втраченим».

У цьому контексті в посланні наводиться притча про блудного сина, який, пасучи вівці і побиваючись через те, що зрадив довіру батька, не знає, що отець «щовечора виходив на покрівлю, виглядаючи, чи він не повертається, та сподівався, не зважаючи ні на що і ні на кого». «Наскільки змінився би наш світ, якби ця безмірна надія стала лінзою, через яку люди дивилися би одні на одних», – наголошує Папа.

І для того, щоб впровадити це довір’я у життя, існує слово, «яке ми ніколи не повинні втомлюватися повторювати й, насамперед, свідчити». Ним є діалог, що «допомагає нам розпізнати істину іншої особи, важливість її досвіду та підґрунтя того, що вона говорить, навіть коли приховується за наставленнями та рішеннями, які ми не поділяємо». Діалог є «збагаченням, а не збіднінням», вимагаючи «ясного усвідомлення своєї ідентичності й, одночасно, готовності поставити себе на місце іншого, щоб зрозуміти, чим стурбоване його серце, чого воно насправді шукає».