Середа двадцятого тижня

Євангеліє

Лк. 6, 46–7,1

«Кожен, хто приходить до мене і слухає мої слова, і виконує їх…»

У нашому житті ми вже багато здобули знань про Бога від наших батьків, коли нас вчили молитов, Катехизму. Ще більше ми здобули через катехизацію, проповіді священиків, через богословські та релігійні книжки. Ми вже багато знаємо, багато розуміємо, багато чого свідомі. Але Господь нам вказує на дуже важливу річ: що ми маємо не лише слухати, не лише знати, але все це виконувати, всім цим жити. Тому дуже важливо в нашому житті знайти в собі відвагу почати за цими словами Євангелія жити.

Чому нам є важко жити за цими словами? Бо часто бачимо, що люди в світі живуть інакше, але ж Бог закликає нас саме до цього: щоб ми почули його слова і втілювали їх в своєму житті. Погляньмо на апостолів: вони не були освічені, не були спеціально приготовані. Але вони почули слово Боже і цим словом почали жити.

Тож для нас важливо саме це: не лише знати, але відважитись почати цим жити!

Апостол

Фл. 2, 24–30: «бо він за вами всіма побивався і непокоївся».

У цьому уривку апостол згадує про Епафродита, який дуже турбувався і дбав за нього.

Задумаймось, як ми рідко переживаємо, турбуємось, дбаємо за когось, звертаємо увагу на те що Бог очікує від нас що до тої чи іншої людини.

Бог хоче, щоб ми любили їх діяльною любов’ю. Може, ця любов буде виражати конкретну нашу дію в одних випадках, а заступницьку молитву – в інших. Якщо ми сповнені любов’ю, то ця любов буде шукати, як виявитися у реальному житті. Завжди коли Бог сповнює нас своєю любов’ю, а ми приймаємо її з покірним серцем, то виникає прагнення любити інших навколо себе і турбуватися про них, а не чекати, поки хтось потурбується про нас!

+Венедикт