Вівторок 9 тижня після П’ятдесятниці

Мт. 18,18–19, 1–2; 13–15:  «Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним».

Нині, як бачимо, Христос не ставить ніяких умов, які треба виконати, щоб Він відповів на наші прохання і молитви. Він каже, що коли двоє з вас згодиться на землі просити, щоб там не було, то наш Небесний Отець це дасть.

Дуже часто ми самі не віримо в те, що просимо в нашого Господа. Тому коли стаємо на молитву маємо запитати найперше себе, чи ми віримо в те, що Бог це може зробити, що це є в Його спроможності.

Господь нині дає нам для роздумів, чи ми віримо в те, що просимо. Чи ми довіряємо Богові, що Він може це нам дати? Чи ми певні, що це є можливо? Питання нашої довіри є фундаментом в наших стосунках з Господом. Довіряймо Господові, Він ніколи нас не підведе!

1 Кор. 12, 12–26 «Усі члени тіла, хоч є їх і багато, становлять одне тіло, так і Христос»

Апостол Павло наводить приклад тіла, в якому кожний член має своє служіння. І не можемо сказати, що є в тілі важливіше, який орган найпотрібніший. Все є важливе і все є потрібне. А головне – що взаємопов’язане. Ця аналогія нам дає зрозуміти, як маємо сприймати Церкву, народ Божий, як членів одного містичного Тіла, які пов’язані між собою і служать одне одному.

Що більше ми будемо намагатися служити іншим, то більше інші будуть звертатися з тим самим до нас – служити нам.  Ісус недаремно каже, що після Бога треба любити ближнього і то, як самого себе. Якщо ми любимо Бога, ми любимо і тих, кого він дав нам, і цінуємо, що маємо як їм послужити!

+Венедикт