Сестра Ольга: "У Кармелі не так страшно, як говорять"(продовження)
  • Суб, 19/12/2015 - 10:12

Публікуємо другу частину інтерв`ю з сестрою Ольгою, яка є в Кармелі. (перша частина)

Ми говорили про сім’ю, про те, як сім’я реагувала на цю новину, що Ви хочете іти до монастиря. І як все змінилось за цей час, щоб люди також молились за Вас, за Вашу родину, щоби вони приймали Ваше рішення. А також говорили про те, що вони можуть приїздити і що ви можете їх відвідувати, коли є якась сімейна потреба. Що потрібна підтримка  Вам і що Ви також можете надати підтримку по телефону або у скайпі.

Якщо людина хоче піти в монастир, які етапи необхідно пройти  до того, як вона стане остаточно монахинею, чи можете Ви розповісти про ці етапи?

Спочатку дівчина контактує з монастирем, приїжджає в гості, переважно це не один раз, а кілька разів - і в тому числі у нас є такі реколекції для розпізнання покликання, п’ятиденні. Це є обов’язково для кандидатів, котрі хочуть піти до монастиря. Тоді їй краще розпізнати дорогу, яку приготував їй Господь, зрозуміти чого вона хоче. І може подивитись на своє життя з відстані. А потім, якщо вона вирішує вступати до монастиря, і якщо сестри цього хочуть, то вона вступає на три місяці у так званий аспірат. Тобто вона живе вже в клаузурі, з сестрами. Дивиться, як вони живуть, пробує працювати з ними, на рекреації, на літургії. Якби приміряє, чи їй це підходить - чи ні. І так само сестри дивляться на неї.

Якщо все добре і вона обирає цю дорогу, то наступний етап - це постулат. І в залежності від дому, це може бути рік, 1,5 роки, в залежності від монастиря.

В постулаті вже носять хабіти?

Ще не хабіт, але одяг, котрий відрізняється від світського одягу. Але це ще не є монаший одяг. Якщо вона проходить постулат - і вона погоджується, і сестри погоджуються, то наступає наступний етап – новіціат.

І тоді вже дівчина отримує монаше ім’я і хабіт, тобто чернечу рясу.

Як вибирається ім’я? Чи сама дівчина вибирає, чи настоятелька, чи спільнота вибирає монаше ім’я для дівчини?

Я гадаю, що в різних Орденах може бути по-різному. Але у нашому вирішує сама матінка. Але сестра висловлює свою думку, щоби вона хотіла. Тобто матінка вирішує на основі того, чого хоче сестра, і вибирає для неї ім’я. Раніше це все було суворо, були сюрпризи. А зараз можуть знати 2 особи, а решта лише здогадуватись.

Чи Ви можете сказати, що означає Ваше монаше ім’я, чому саме таке ім’я?

Якщо по порядку, то перше - це Марія, тобто кожна сестра має перше  ім’я Марія, хіба якщо в предикаті має ім’я Марія, то тоді вже вдруге не згадується це ім’я. Бо ми є сестрами Марії. І маємо бути Маріями, такими Маріями, як і в нашому житті. В принципі в інших Орденах також є така практика. 

Потім я залишила своє ім’я, котре мені дали батьки, яке я отримала при хрещенні – Ольга. А далі у всіх сестер є так званий предикат. Тобто якась таємниця, яка відіграє важливу роль в житті цієї сестри. Наприклад, може бути від Хреста, від Ісуса Христа, від Євхаристії, якщо хтось до чогось має прихильність. Щось має значення в житті сестри, то вона може це вибрати. Я є від Найвищого і Вічного Священика, бо хотіла молитися за священиків, вшановую Ісуса Христа, як Найвищого Священика і відчуваю до Нього близькість в цьому аспекті. І тому я хотіла, щоби було таке ім’я.

IMG 4502

Отже, порахуємо етапи. На початку є аспірат, постулат, новіціат.

Новіціат, переважно, триває 2 роки. А потім сестру допускають до тимчасових обітів. Тимчасові обіти в залежності від згромадження, Ордену, дому. Вони  можуть тривати до 10 років. В чинних згромадженнях це трішки довше, в закритих - може бути 3 роки. І кожного року можуть ці обіти відновлюватись, або в якийсь період:  раз на 2 роки, раз на 3 роки. Якщо сестра всі ці етапи проходить добре, хоче залишатися в монастирі і сестри також цього бажають, то вона допускається до принесення вічних обітів. Це вже є остаточне «Так», сказане Богові. Що   так , я хочу бути з Ним, я хочу прожити з Ним життя.

Також є різні категорії сестер, тобто різні моменти в їхньому житті. Сестри в Кармелі, котрі можуть виходити, а можуть не виходити.

Це не пов’язано з обітами, це пов’язано з покликанням. Бо в Кармелі є така традиція. Є сестри клаузурові, ті, котрі все життя живуть за затвором. І є окреме покликання. Покликання в покликанні. Зовнішні сестри. У нас в монастирі є дві такі зовнішні сестри. Не у всіх Кармелях воно є, бо це таке специфічне, окреме покликання і не кожен на таке згоден. Це така сестра, котра служить і сестрам, і гостям. Вона має можливість виходити поза клаузуру. Наприклад, якщо треба для монастиря купити продукти чи якісь речі, сплатити рахунки, то така сестра виїжджає, немає потреби просити когось ззовні. Або коли приїздять гості, то зовнішні сестри готують кімнати, приймають, годують їх. Якщо потрібно допомогти – то вони допомагають. Просто вони мають можливість виходити поза клаузуру на час праці. Живуть так само в клаузурі, є такими самими кармелітками босими. Тільки мають таку працю, таке служіння. У нас в монастирі може бути не більше 2-3 таких  сестер. При чому клаузурових сестер може бути до 21 особи. Тобто, це дуже малий відсоток і дуже рідке покликання. І ці сестри можуть виходити поза клаузуру. Можуть виїжджати, мати канікули і можуть їхати додому чи відвідувати когось. І якщо у когось з сестер помирає хтось з близьких - ми також їдемо на похорон. Ми є присутні на зустрічах духовенства нашої єпархії. Представляємо Кармель. Ми також можемо приїжджати і розповідати про наш Орден.

Щоб сестри могли спокійно молитися - є таке покликання, котре допомагає їм не відриватися від того, що вони роблять, а допомагає в такій праці.

IMG 4575

Але Ви це назвали покликання в покликанні. Тобто, це є якесь специфічне служіння. Чи людина сама обирає бути зовнішньою сестрою, чи це є доручення настоятельки?

Ні, кожне покликання дається сестрі від Бога. Настоятелька може допомогти це розпізнати, бо є певні критерії, за якими сестра може бути - чи не може бути зовнішньою сестрою.

Які це критерії?

Бо переважно, якщо сестра хоче іти в закритий монастир, то вона хоче іти тільки в клаузуру, затвор. Щоб ніколи не займатися цими справами. Бо це є досить важко. Ти є кармелітка боса, маєш споглядальне, контемплятивне покликання, маєш витривати в молитві і не кожен може бути і тут і там. А ми є таким буфером. Ми працюємо там, а всім життям - ми є в клаузурі. І з самого початку не кожна так би хотіла.

Тобто, всі кармелітки, коли вступають в Кармель, хочуть бути закритими, тобто для цього і прийшли. Тільки як відбувається служіння для цих сестер, котрі моляться,  як може  відчувати людина це покликання  - залишитися зовнішньою, щоб послужити сестрам. А чи часом може попросити закритися? Або навпаки закриті монахи можуть попроситися до зовнішнього служіння. Як це виглядає?

У нас немає таких різких переходів, якщо людина обирає, то так і відбувається, бо це довгий процес пізнання, то можна зорієнтуватися, але виключення також бувають.

В історії бувають такі випадки, що коли зовнішня сестра більше хоче бути в клаузурі. Переходити формально можна. У нас трішки відрізняється формація сестер зовнішніх і клаузурових. Нас готують до служіння ззовні теж. А клаузурових сестер не готують.

IMG 4589

Це досить цікаво, що є окрема формація для одних і для других, бо це є специфічне служіння, щоб також допомагати. Як зрозуміти свою тотожність – бути кармеліткою і допомагати людям в світі.

В цьому випадку нам трішки легше, бо коли я і с. Мартіна прийшли, то ми знали, що ми хочемо бути такими сестрами. Я знала, що хочу служити так. Ми хотіли бути тими, котрі приходять і приносять радість в родини.

(Для уточнення с. Мартіна зараз є з нами, тому ми про неї зараз говоримо також).

Ми говорили зараз про формацію, як виглядає формація в Кармелі? Хто читає лекції, на які теми і як довго? Чи після вічних шлюбів все рівно є якісь лекції? Як це виглядає?

Формація є весь час, ті сестри, котрі знаходяться в аспіраті, постулаті, новіціаті, вони мають наставницю, котра впроваджує їх в монаше життя. Починається з простих речей, як себе поводити, коли встаємо, коли кланяємось, бо в монастирі особливе життя, а потім вже вивчаються Біблійні теми і наука навчання Церкви. Наші святі вивчаються, особливо наші конституції. В принципі, це спрямовано на те, як навчатися, щоб після вічних обітів сестра могла сама, знала ці джерела, з яких може черпати знання. Після вічних обітів сестри продовжують вивчати Святе Письмо, наших святих, не втомлюються.

Час від часу ми маємо формаційні зустрічі всіх сестер, для того, щоб дізнатися, що відбувається, щоб розглянути якусь нову тему. І ділитися своїми думками.

Тобто вічні обіти - це ще не кінець формації, навчання.

Чи сестри-кармелітки знають, що відбувається у світі, дивляться новини, чи можуть читати газети,  дивитися телевізор, чи немає такого, чи є особа, котра про це розповідає? Як люди можуть підтримувати контакт зі світом?

Так, і навіть сміються люди, що ми знаємо першими всі новини. Бо якщо щось відбувається, то обов’язково з’явиться той,  хто  зателефонує або напише смс чи на емейл, що треба молитися.

Наприклад, останні події, котрі відбувалися в Україні, маємо такий досвід, що навіть невіруючі люди з наших родин,  наші знайомі телефонували до нас. Писали з благанням про молитву. Просто відчували, як в такі важкі моменти потрібна молитва. І крім того стежимо за новинами, бо не можемо так необмежено дивитися в інтернеті чи читати газети. Є відповідальна сестра - наша матінка, котра перевіряє новини. Нам навіть зараз не треба цього робити, бо нам швидко повідомляють і запитують нашу думку про це.

В першу чергу читаються католицькі ресурси.

Можна до нас телефонувати. У нас є черговий мобільний телефон, на який телефонують і звертаються, просять про молитву. Або питають чи можна приїхати на ре колекції, на дні зосередження.

Є сайт karmel.ua.org і там можна знайти всі контактні дані.

Телевізор?

Ми не дивимось, за  виключенням,  якщо якісь релігійні виступи Папи. Пасхальну службу чи Різдвяну службу. Релігійні події. На рекреаціях, святах можемо подивитися якийсь добрий фільм.

Як виглядає день в Кармелі?

5.30 – Підйом

6.00 – Молитва. Годинна тиха молитва. Терція.

8.00 – Служба Божа

9.00 – Сніданок. Праця. Молитва. Обід. Рекреація – відбувається двічі на день, приблизно годинка, де сестри збираються, виконують дріб’язкову роботу і при цьому розмовляють, діляться враженнями, новинами. Молитва. Читання. Розважання Святого Письма.

17.00 – вечірня. Тиха молитва. Вечеря. Рекреація. Молитва.

IMG 4602

Як жінки приходять в монастир?  Адже сучасна жінка стильно вдягнена,  модна. І в деяких дівчат склався стереотип, що якщо піти в монастир, закритися, отже, втрати свою жіночність. Чи це є так? Чи Ви відчуваєте себе повноцінною жінкою?

Так, навіть можу сказати, що свою жіночність я відкрила більше. Це  не полягає в тому щоб користуватися, чи не користуватися парфумами. Чи одягати шикарні сукні. Але в серці. Чи я є добра матір, подруга, сестра, добра наречена для Ісуса. Це є моя жіночність. Бо в монастирі я можу бути матір’ю, сестрою, дочкою Отця. І тільки Бог дає мені цю красу. Я парфумами цього не створю. І жодні прикраси цього не нададуть, якщо я не маю цю жіночність у серці.

Для більшості дівчат - бути нареченою Ісуса - це  щось нереальне. Що я мушу бути сестрою для інших, не можу бути комусь дружиною. Або бути духовно комусь матір’ю, бо не можу мати своїх дітей. Особливо підкреслюють «Бо не можуть». Чи це є реально, не лише образно, а Ви відчуваєте реальне материнство, сестринство?

По-перше, я відчуваю це. І наголошу, що я не маю іншої можливості. Я сама це вирішила. Мене ніхто не примушував, у мене ніхто не забирав одяг, гроші. Я сама це вибрала. Бо так хотіла віддати життя Ісусу, а Він не обманює. Він дає все, чого потребуєш. Я відчуваю, що зараз я більше даю людям ніж тоді, коли я була в світі. Тоді я була закрита, мала холодне серце. А зараз я відчуваю себе вільно.

Не завжди фізичне материнство свідчить про те, що вона готова бути матір’ю, бо часом жінки поводять себе з дітьми так, ніби це не їхні діти.

І Бог посилає людей, для яких ти можеш бути матір’ю, сестрою, подругою.

Що би Ви могли сказати дівчатам, котрі невпевнені чи хочуть іти до монастиря, дати якісь поради?

Не боятися. Слухати Бога. Молитися. Він не помиляється. Він знає, що для нас є справжнє щастя, і шукати.

IMG 4605

Що Ви скажете тим дівчатам, котрі переконані, що це не є покликання для них? Чи могли б сказати світу, як відноситись до покликання до Кармелю?

Запрошуємо в гості, подивитися, що сестри в такому житті посміхаються, радіють життю, хочуть жити далі. Почувають себе реалізованими. Не почуваються замкненими чи обмеженими. Можуть розвиватися. Я в монастирі відкрила стільки талантів, скільки за все попереднє  життя не відкрила.  Вони є просто щасливими.

Закриваються і обмежуються від реальності. Це не є правдою. Від реальності не втечеш - вона іде за нами. І в монастирі ми також маємо такі самі проблеми, котрі можуть бути в світі.

Розмовляв о. Дієго Саєз Мартін ОМІ

Перша частина інтерв`ю


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць