7 листопада 2015 року на базі Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського, в рамках освітньої програми Української Соціальної Академії «Суспільно-політична етика», відбувся черговий навчальний модуль на тему «Війна та мир».

 Відкрив модуль Олександр Надтока – кандидат історичних наук, доцент кафедри давньої та нової історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доповіддю на тему «Проблеми війни і миру в різних філософських і історичних періодах». Доповідач зазначив, що міжнародні відносини розвиваються у тіні війни. Проаналізувавши дану проблематику в контексті різних історичних періодів, Олександр Надтока також зауважив, що війна – це неминуче явище в житті суспільства.

Продовженням модулю стала лекція на тему «Етика між війною та миром. Культура миру і ідеал миру. Конфлікт крізь призму віри», яку підготував о. Ростислав Височан – викладач кафедри богослов’я УКУ та військовий капелан. Розпочав лекцію о. Ростислав із запитання: «Як християнин має діяти у війні?» Відповідь, на думку о. Ростислава, можна знайти у словах Ісуса Христа: «Коли почуєте про війни та розрухи, не лякайтеся, бо треба, щоб це сталося спершу». Отже втекти від війни не можливо… війни не можливо уникнути. Результатом війни має бути мир, але «як примиритися, наскільки можливо повернути мир? Наскільки можливо повернути попередній суспільний стан?» Тому, на думку о. Ростислава, будь-яка війна – це зло, це поразка усіх. 

Говорячи про обов’язок християн, доповідач звернувся до заповіді «Не вбивай!» та наголосив на важливості правильного перекладу «razah» – вбивати – означає антисоціальний акт вбивства, який розцінений як насильницький прояв сили. 

Розповідаючи про своє перебування в зоні АТО та особливості своєї роботи як капелана, о. Ростислав запевнив про його першочергову місію – обов’язок «допомогти воєнним залишатися людиною». 

Під час бесіди із учасниками торкали і питання щодо інституції капеланства в українському війську та питання захисту капеланів під час бойових дій (яке ще не визначене сучасним законодавством). Лектор зазначив: «Так як мене захищали там, мене ще ніхто не захищав! Я побачив на практиці слова Ісуса Христа «Не має вищої цінності як віддати своє життя за іншого… мене закривали своїми тілами солдати щоб вберегти».

В межах модулю відбулась також бесіда-дискусія на тему: «Мир, християни та політична діяльність» за участі о. Петра Балога ОП – заступника директора Інституту релігійних наук ім. Томи Аквінського та Федіра Кирилюка – професора кафедри політології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та почесного гостя Дюка Дюкшерера – сертифікованого тренера Міжнародного центру NVC (ненасильницького спілкування), члена Ради Інституту Ганді (M.K. Gandhi Institute for Nonviolence).

Ропочав тему о. Петро Балог ОП з визначення миру у Катехизмі: «Мир – це передусім мир у серці людини…» Водночас, о. Петро наголосив на тому, що необхідно взяти до уваги факт про те, що Катехизм та інші церковні документи щодо миру були написані у другій половині ХХ століття, у період, коли основною проблемою була загроза ядерної війни. Сьогодні ж, можна зауважити те, що природа війн помінялась, що люди живуть в період гібридних війн, про які не йдеться у вченні Церкви.

Водночас, о. Петро зазначив і про можливість хибних інтерпретацій, які часто ми неусвідомлено здійснюємо. Перша з яких – це «Мир за всяку ціну». Дана теза суперечлива і може нести небезпеку. Наступною тезою є «Краще поганий мир, ніж хороша війна». Дійсно, інколи краще «поганий мир», але багато залежить від того, що несе у собі поняття миру, яке є наповнення даного слова. Третя теза, яка видерта з контексту і всі її повторюють, це слова Ісуса Христа «Якщо тебе вдарять по правій щоці, то підстав ліву». Ця теза вирвана з контексту, в Біблії ми зустрічаємо випадок з життя Ісуса коли під час допиту один з фарисеїв ударив Його [Ісуса] по щоці, Ісус не підставив ліву щоку. Він запитав: «Навіщо ти це зробив».

Продовжив бесіду проф. Федір Кирилюк, який зазначив, що в українському суспільстві часто мир – це «гра порожніх слів». Десь сьогодні святкують день Жовтневої революції, гаслом якої було «війна палацам, мир хижкам!» Чим це закінчилось? Як насаджували мир хижкам?.. Де починається з війни, там можливою є втрата всього. В мирі ми можемо здобути все. В проблематиці «мир-війна» слід, однак, усвідомити, що джерелом як конфлікту, так і миру є людина. 

В свою чергу, Дюк Дюкшерер запропонував учасникам запитання: «Як багато з присутніх мали конфлікт протягом останнього тижня»? Відповіді учасників дали можливість Дюку ствердити на практиці, що конфлікт ми зустрічаємо усі і що конфлікт є природнім явищем в житті: «Ми всі люди і кожен із нас має свій світогляд, отже конфлікт природно має своє місце, тому що кожен має свій світогляд». Конфлікт, як зазначив Дюк Дюкшерер, є складовою вирішення проблеми: «Конфлікт – це знак що щось не так, що потрібні зміни».

Після такої жвавої та цікавої лекції-дискусії була не менш цікава та пізнавальна дискусія «Християнських вимір війни і миру. Мир, як плід справедливості і відповідальності поколінь». Його Блаженство Любомир Гузар, після привітання учасників освітнього програми «Суспільно-політичної етики», відзначив, що «про мир багато говориться, і це природно, але щоб запанував мир поміж групами, народами, державами, потрібне й бажання двох сторін. Мир можливий тоді, коли його бажають обидві/всі сторони. Не може бути миру, коли його бажає тільки одна сторона. Мир односторонньо не можливий, не мислимий. Мир – це стан душі, позитивний стан душі бути готовим і бажати добра іншій стороні».

Відповідаючи на запитання про те, хто ж має зробити перший крок до примирення, Блаженнійший Любомир відповів: «перший крок має сенс коли є надія що буде відповідь, що хтось це прийме».

Говорячи про конфлікт та примирення на Сході країни, Блаженнійший також зазначив, що «до миру треба йти. Нам протистоїть довга дорога до миру, яка обумовлена історичними та психологічними особливостями наших народів. Дорога ж до справжнього миру вимагає між Україною і Росією довго часу, довгої дороги».

Тема для студентів була настільки цікава, що зав'язалася жвава дискусія. На питання «Чи варто говорити дітям про війну в Україні?» Блаженнійший відповів «Справа батьків!.. не можна замовчувати перед дітьми і не треба… але не дай Боже плекати ненависть до ворогів».

В бесіді з Блаженнійшим Любомиром піднімалося також питання європейських цінностей, на що гість зауважив: «Європейські цінності – це також християнські цінності… але водночас Європа має свої проблеми, тут не варто все копіювати, не варто «мавпувати»… потрібно дивитися у майбутнє, черпаючи з криниці нашого досвіду».