Текст промови Святішого Отця.

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Цієї неділі Євангеліє нам представляє чудо розмноження хлібів. Ісус робить це чудо над Галилейським озером, в усамітненому місці, куди Він пішов разом зі своїми учнями, після того, як дізнався про смерть Йоана Хрестителя. За Ним пішло багато людей, а також багато ще дійшло пізніше. Коли Ісус їх побачив, то змилосердився над ними, і аж до вечора зцілював хворих. Учні були занепокоєні, бо було вже пізно. Вони радили Ісусу, щоб відправив людей, аби пішли в села і купили щось собі поїсти. Але Ісус сказав: «Спокійно, ви самі дайте їм їсти!».І коли Йому принесли п’ять хлібів і дві рибини, Він поблагословив їх, поламав і дав учням, які потім вже роздавали цей хліб людям. І всі наїлися досита. А навіть багато було залишків хліба і риби.

Ця подія містить в собі три послання. Перше послання – це співчуття, милосердя до натовпу, який іде за Ним і можна сказати не дає Йому спокою. Ісус не реагує роздратованістю, злістю, і не говорить, що ці люди Його мучать. Але Він їм співчуває. Бо знає, що вони не шукають Його з цікавості, а справді прагнуть Його. Будьмо уважні зі співчуттям. Це риса, яка характеризує Ісуса. Це не звичне співчуття, а щось більше. Це нібито ідентифікація з іншою людиною. Це взяти на себе страждання людини, переживати їх разом. Ісус страждає з нами і страждає для нас. Ефектом цього співчуття є також численні чудеса. Ісус нас вчить ставити потреби бідних на перший план, а наші – на другий. Ми часто не говоримо про бідних, а коли навіть говоримо, то чи знаємо, що насправді вони не мають засобів до життя, не мають їжі, не мають у що вдягнутись, не мають ліків. Також поряд з нами можуть бути діти, які не мають можливості піти до школи. Чи наші потреби такі самі? Чи не маємо залишити наші потреби збоку, а допомогти бідним?

Друге послання – ділитися. Перше – співчуття, милосердя, а друге – ділитися. Варто порівняти реакцію Ісуса і реакцію учнів на цих людей. Вони – різні. Учні вважали, що краще розіслати людей, щоб вони самі пошукали собі щось поїсти, а Ісус говорить: «Ви самі дайте їм їсти». Це дві різні постави, дві різні реакції, що відображають дві протилежні логіки. Учні думають так, як думає цей світ, що кожен має піклуватися сам про себе. А Ісус думає відповідно до Божої логіки. А згідно неї – ми маємо ділитися, і ділитися з потребуючими. Скільки разів ми не бачимо потребуючих, не бачимо тих, хто є поряд, відвертаємось від них. Це нібито жити в іншому світі. Не в світі Ісуса. Це ніби сказати потребуючим: «допоможіть собі самі». Але це егоїстична постава, а не Божа. Якби Ісус не звернув увагу на цих бідних, на цих потребуючих, то скільки людей залишилося би без хліба. Натомість, було кілька хлібів і риби, Ісус помолився, поблагословив, і вистачило на всіх. Це не магія, а знак. Знак віри в Бога, Який піклується про нас і не може нам не дати насущного хліба.

Третє послання – чудо хліба. Це таке провіщення Євхаристії. Ми бачимо Ісуса, Який благословляє хліб, перш ніж його поламати. Це той самий жест, який Він зробив під час Таємної вечері. В Євхаристії Ісус не роздає хліб, а дає хліб Життя Вічного, дає Себе самого. Віддається з любові до нас. А ми? Ми мусимо іти на Євхаристію з тими самими поставами Ісуса. Зі співчуттям, із вмінням ділитися. Хто йде на Євхаристію не маючи милосердя і співчуття до потребуючих, без прагнення ділитися, не може мати добрих відносин з Ісусом. Співчуття, ділення, Євхаристія – це шлях, що вказує нам Ісус у сьогоднішній Євангелії. Ця дорога веде нас до того, що ми можемо заспокоїти потреби цього світу. Це також є дорога, яка веде нас поза цей світ, бо походить від Бога Отця. Нехай Мати Божого Провидіння товаришує нам у цій дорозі.