У Польщі відбулася беатифікація родини, вбитої нацистами за переховування євреїв. Проповідуючи під час Святої Меси, Префект Дикастерії в справах визнання святих наголосив на актуальної їхнього свідчення гостинності в наш час, позначений війнами, особливо, в сусідній Україні.

«Пресвятій Діві Марії, Королеві Польщі, святим і блаженним цього народу, а від сьогодні всі разом привселюдно – сім'ї Ульмів ввіряємо сердечну молитву за людський рід і за мир у сусідній Україні. Блаженні Юзефе і Вікторіє, разом зі своїми дітьми Станіславою, Барбарою, Владиславом, Францішеком, Антонієм, Марією та наймолодшим, який з'явився на світ у момент мученицької смерті матері, моліться за всіх нас!» – цими словами кардинал Марчелло Семераро, Префект Дикастерії в справах визнання святих, завершив проповідь, яку він виголосив у Марковій на південному сході Польщі. У неділю, 10 вересня 2023 р., він прибув до цієї місцевості в Перемиській архидієцезії, щоб разом із велелюдним збором ієрархів, духовенства, чернецтва та мирян проголосити блаженними Католицької Церкви сім’ю, що була страчена з ненависті до віри, яка спонукала їх допомогти ближнім: 24 березня 1944 року їх убили нацисти, разом з вісьмома євреями, яких вони переховували.

Наслідуючи Милосердного Самарянина

Як зауважив проповідник, Юзеф та Вікторія Ульми глибоко закарбували в серці доручення Ісуса, яке Він залишив, розповідаючи притчу про доброго самарянина: «Іди і роби так само». У 1942 році вони відчинили двері своєї домівки і прийняли вісім євреїв, яких переслідував нацистський режим, прийнявши це рішення в дусі свого «так» Божій волі. Й за цей жест гостинності й турботи вони заплатили найвищу ціну мучеництва.

«Щоб повністю зрозуміти геройське рішення Юзефа і Вікторії, необхідно ретельно проаналізувати їхній духовний шлях до цього моменту. Починаючи з їхніх характерів: один чесний, працьовитий і готовий віддати себе в розпорядження інших; інша сердечна, лагідна, чутлива до потреб інших. А далі – їхнє постійне зростання в любові до Бога і ближнього, між діяльністю парафії і життям села», – мовив кардинал Семераро, звертаючи увагу на те, що особливістю цієї беатифікації є прослава на вівтарі цілої сім’ї, «поєднаної не тільки кровними узами, але й спільним свідченням, даним Христові».

Послання гостинності

Проповідник зауважив, що провідною ниткою, що поєднує різні аспекти життя сім’ї Ульмів, є тема гостинності й прийняття. Нові блаженні, насамперед, навчають приймати Боже слово та старатися кожного дня сповняти Його волю. В них «досконало діяла освятна благодать Хрещення, Євхаристії та інших таїнств, між якими в очевидний спосіб на перший план виходить краса й велич таїнства Подружжя». Вони жили «родинною святістю», сповнивши визначення «домашньої церкви».

«Ба більше, у мучеництві нових блаженних особливо промовисту роль відіграє маленька істота, яку Вікторія носила у своєму лоні і яка з'явилася на світ у муках, що їх зазнала її матір. Малюк ще не мав імені, але сьогодні ми вже називаємо його Блаженним. Ця беатифікація має послання, яке є актуальним як ніколи: ще не промовивши жодного слова, сьогодні маленький Блаженний, який у раю співає разом з ангелами та святими прославу Триєдиному Богові, тут, на землі, взиває до сучасного світу, щоб він приймав, любив і захищав життя, особливо життя беззахисних і марґіналізованих, від моменту зачаття до природної смерті. Це його невинний голос, який хоче сколихнути сумління суспільства, де поширені аборти, евтаназія та зневага до життя, яке розглядається як тягар, а не як дар», – сказав кардинал Семераро, вказуючи також на вимір гостинності сім’ї Ульмів, яким є прийняття найбільш потребуючих.

«Гостинність – це вираження братерства», – підкреслив Префект Дикастерії в справах визнання святих, зауваживши, що «прийняття ближнього також є нагальним як ніколи через насильство та спустошення, спричинені війною». «Російське вторгнення в Україну, через яке вже 18 місяців тривають бойові дії, спонукало до втечі велику кількість біженців, які стукають у двері Польщі в пошуках безпечного притулку. У цьому складному контексті численні центральні урядові інституції та місцеві адміністрації, а також тисячі людей і простих родин спонтанно відчинили двері своїх домівок, щоб прийняти тих, хто був змушений покинути свої домівки», – відзначив проповідник, згадуючи «із захопленням і особливою вдячністю» про різні ініціативи Карітасу Перемиської архидієцезії та всіх інших осередків по всій країні.

«Нехай же заступництво нових Блаженних та їхнє свідчення євангельського милосердя спонукає всіх людей доброї волі стати "миротворцями" (Мт 5,9), відчиняючи свої двері та входячи в спільність з іншими, з їхніми фізичними та моральними стражданнями, беручи на себе їхню віддаленість від домівки та дорогих їм речей, надаючи ліки від ран, яких завдають відторгнення чи нерозуміння», – побажав кардинал Марчелло Семераро.