Суд у Перемишлі відкинув позов феміністки Малгожати Маренін, висунутий проти архиєпископа Юзефа Міхаліка.

За заявою суду, до розгляду справи дійшло, оскільки раніше не було надано повного тексту гомілії, на яку поскаржилася п. Маренін. Коли ж текст був судові наданий, то суд не знайшов у ньому слів, на які посилалася п. Маренін і які нібито обтяжували феміністок відповідальністю за педофілію. Позов, таким чином, був визнаний необґрунтованим. Архиєпископ Міхалік же скористався зі свободи слова, гарантованої Конституцією та підтвердженої Конкордатом свободи Церкви у виконанні її місії.

Позивачка має сплатити архиєпископові 540 злотих як покриття судових витрат. Рішення не є остаточним.

Уривок із проповіді, на який посилалася п. Маренін, звучить так: «Нині багато говориться, і слушно, про обурливі зловживання дорослих щодо дітей. Такого зла не можна терпіти, але ніхто не зважується запитати про причини, жоден телеканал не бореться з порнографією, з промоцією фальшивої, еротичної любові поміж людьми». Тоді митрополит Перемишльський також сказав: «Ніхто не заступається за дітей, які страждають через брак любові батьків, які розлучаються; а це рани болючі й довготривалі. На наших очах здійснюється промоція нової ідеології, гендеру. Вже кільканадцять найважливіших університетів у Польщі запровадили викладання цієї нової і не надто чіткої ідеології, програмну раду якої становлять найбільш агресивні польські феміністки, які вже довгі роки висміюють Церкву і традиційну етику, просувають аборти і борються з традиційною моделлю сім’ї та з подружньою вірністю».

Автори юридичного висновку, складеного на замовлення підкарпатського сенатора Казимира Яворського, — доктори права Міхал Чайда і Міхал Скважиньскі — підкреслюють, що архиєпископ не може відповідати за порушення чиїхось прав, оскільки він нікого не назвав у своїй проповіді. Крім того, він не вимовив речення, яке можна було би оцінити у категоріях правди чи фальшу, а висловив власну оцінку, на що мав право. Його вчинок не був безправним, а становив реалізацію права на свободу слова та суспільно-зацікавлену діяльність.

— Архиєпископа Міхаліка трактують не як будь-якого іншого громадянина, і, по суті справи, він дискримінований за своє віросповідання та душпастирську функцію. Стосовно пересічного «Ковальського» процес такого типу був би припинений без виклику сторін до суду, через відсутність підстав для судового розгляду, — оцінили експерти.

— Якби хтось прагнув ухвалили закон, що проповідей про вчення Церкви проголошувати не можна, — то, на щастя, не знайде сильної підтримки у цій праві. Тим більше ми не можемо допустити запровадження такого закону силами одного судді… В цій проповіді немає нічого, що могло би з будь-якого погляду зацікавити суд, без порушення гарантій свободи Церкви та всіх католиків, — сказав сенатор Яворскі, додаючи: ще більше сумнівів з’являється, якщо вслухатися в те, що одразу ж після суду сказав Ян Хартман, який стояв біля позивачки. Він сказав, що цей процес по суті вже виграний, бо насправді йдеться просто про те, щоби примусити архиєпископа стати перед судом.

«Спосіб провадження справи проти архиєпископа обґрунтовує ствердження, що людині, яка це влаштувала, йшлося не про захист її прав, а винятково про здобуття медіального розголосу», — написав в обіжникові архидієцезії прес-сектерар, о. Бартош Райновскі.

Жінка заявила, що архиєпископ образив її словами, сказаними під час святкування 90‑річчя з народження кардинала Генрика Гульбіновіча у Вроцлаві. Спершу вона подала кримінальний позов до районного суду у Вроцлаві, однак той відмовив у провадженні розгляду, аргументуючи, що висловлювання архиєпископа «не відповідає ознакам злочину, що необхідне, аби розпочати карне розслідування». Тоді М. Маренін відмовилася від кримінального позову, натомість подала інший, до цивільного окружного суду в Перемишлі.