Ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії єпископ Павло Гончарук у відеозверненні заохочує підписати петицію про повернення київського костелу св. Миколая у власність громади, а також закликає до участі у Помпейській молитві, що розпочнеться у середу, 10 січня.

Зокрема, єпископ каже:

«Храм св. Миколая у місті Київ, за який парафіальна спільнота бореться, щоби його повернути, був побудований християнами католиками. Потім прийшли більшовики, котрі організували голодомор, репресії, розстріляли масу людей, серед яких і вчених, а потім переслідували всіх, хто відстоював державність України, тобто великих дисидентів, яких ми знаємо. Вони [більшовики] забрали цей храм і він ввійшов у власність держави. Коли вже настала вільна Україна, то до сьогодні вже 33 роки практично цей храм надалі залишається в такому самому статусі – власності держави. Тож парафіяни просять та все роблять для того, щоб його повернути. Це чиста справедливість. 

Думаю, що це справедливо, коли ми підтримаємо наших братів і допоможемо їм у цьому. Для цього потрібно підписати петицію. Там буквально небагато лишилося, але ще потрібно підписати. Я особисто підписував петицію не так просто: багато раз потрібно було ще раз і ще раз, але ці певні зусилля – прояв моєї відповідальності, співучасті. Це також визначення себе по якій я стою стороні – по стороні правди, по стороні справедливості. Тому я заохочую хто ще не підписав, незалежно від того, чи хтось католик чи не католик, чи віруючий чи не віруючий. Думаю, що кожна людина хоче бути по стороні правди. Запрошую підписати цю петицію. Залишилося небагато часу, щоби цей прекрасний храм, до речі, який валиться, щоби його повернули тим, хто його строїв і для чого він був збудований – для молитви. Це перше, що я хочу попросити.

Друге – 10 числа, в середу, розпочинаємо знову 54-денний молебень [Помпейська новенна* – прим. ред. ] в намірах про віру, зміцнення, консолідованість нашого народу, перемогу, навернення, розкаяння тих, хто організував це все. Ну і також запрошую вас, брати і сестри, допомагати нашим хлопцям і дівчатам, які захищають нашу Батьківщину, донатити хто як може. Навіть найдрібніша активність – то сила. Не можна закривати свої очі і думати: а все пропало, нічого не получиться. Нічого не пропало! Війна йде, наш народ бореться і Україна є і Україна буде. Тому потрібно робити усе. Це тільки ворогу залежить на тому, щоб в нас дух впав, щоб ми вже думали, що все вже кінець, вже будемо шукати винних. Не піддавайтеся! Слухайте, маємо захистити, маємо боронити свою країну і тому робимо все те, що від нас залежить: молимось, сумлінно виконуємо свої обов’язки і допомагаємо нашим братам і сестрам, які захищають нашу Батьківщину. Молимося за наше керівництво, щоб Бог дав їм мудрість і острах Божий, щоби вони відповідально могли приймати рішення, щоби мали добрих радників і щоби Господь перемагав всіх ворогів, які хочуть поневолити наш народ і знищити нашу країну.

Нехай Бог всім вам благословить і береже, і провадить! Слава Ісусу Христу!»

*Як молитись Помпейську новенну?

Помпейська новенна триває 54 дні, протягом яких щодня читаємо три частини Розарію (Радісна, Скорботна, Славна). За бажанням, можна читати всі чотири частини, разом із таємницями Світла. Початкові молитви: «Вірую…», «Отче наш…», тричі «Радуйся…», «Слава Отцю…» читаємо один раз на день, перед першою частиною Розарію.

На початку кожної частини Святого Розарію формулюємо свою інтенцію (коротко, стисло і тільки одну), а потім кажемо: Приношу цей Розарій на Твою славу, о Царице Святого Розарію.

Протягом перших 27 днів (3х9 днів) читаємо так звану прохальну частину Помпейської новенни, і щодня після кожної частини Святого Розарію додаємо таку молитву: Згадай, о всемилостива Помпейська Діво Святого Розарію, що ніхто ніколи не чув про те, щоби Ти полишила того, хто до Тебе прибігає і з Розарієм Твоєї допомоги благає. Не погордуй моїми словами, о Мати Предвічного Слова, але через Твій Святий Розарій і благовоління до святині в Помпеях вислухай моє прохання. Амінь.

Протягом наступних 27 днів читаємо так звану подячну частину Помпейської новенни (3 подячні новенни), а після кожної частини Розарію додаємо таку молитву: Що ж я можу дати Тобі, о Царице, сповнена любові? Присвячую Тобі все своє життя, бажаючи, скільки мені стане сил, поширювати вшанування Тебе, о Діво Святого Розарію із Помпей. Бо, коли я попросив Тебе про допомогу, то йшла на мене благодать від Бога. Хоч би де я перебував, я розповідатиму про милосердя, яке Ти до мене виявила; поширюватиму вшанування Святого Розарію, даючи свідчення про те, як добре Ти повелася зі мною, аби такі ж недостойні, як і я грішники, з упованням прибігали до Тебе. О, якби весь світ знав, яка Ти добра, яка милостива до стражденних, то все сотворене прибігало би до Тебе. Амінь.

Незалежно від заключних молитов кожну з частин Святого Розарію закінчуємо трикратним закликом до Богородиці: Царице Святого Розарію, молися за нас.