«Нєт чєловєка – нєт проблєми» (Й. В. Сталін).

Давайте перерахуємо базові тези пересічного росіянина в конексті відносин України та Росії. Що ми там почуємо?

Українського народу не існує…

Ми «адін» народ…

України до СРСР не існувало…

Україна частина «Русского міра»…

Це «исконно русская» територія, тому робимо там, що вважаємо за потрібне.

Підписуйтеся на Родину в  телеграмі https://t.me/rodyna_cath

Ці та багато інших гасел лунають з уст російського президента, політиків та більшості росіян. Альтернативні погляду відразу відкидаються, оскільки понад 80% мешканців РФ знаходяться в середині пропаганди і переконані у своїй правоті… А ті, хто думають інакше, вважаються автоматично зрадниками та «іноагентами». Можливо за те, що вони взагалі відважилися думати. Якщо ж залізти у телеграм канали, то там можна прочитати більш відверті репліки:

Ми самі будемо вирішувати скільки вам жити…

Ми будемо робити з вами все, що захочемо…

Захотіли гарно жити, а хто вам дозволив…

Хохли не люди…

Для нас, українців, громадян демократичного суспільства, які звикли сприймати свободу слова, як належне і безумовне право, є очевидним, що кожна країна має право на самовизначення та незалежне існування. Таке право закріплене в міжнародному законодавстві. Також очевидним є, що кожна людина має право на життя і це право закріплене в Конституції. Здається, між нами – прірва, але логіка прихильників «русского міра» може бути до нас ближчою, ніж здається. Не вірите!? Давайте приглянемося декільком іншим висловлюванням:

Моє тіло – моє діло…

Це частина мого організму…, тому мені вирішувати.

Це не людина, це згусток клітин…

Це мій вибір, мені вирішувати чи абортувати чи залишати…

Людини до народження не існує…

Так аргументи росіян, які оправдовують вторгнення в Україну, нагадують аргументи, якими багато людей намагаються виправдати… вбивство ненароджених немовлят. Багато висловів російського президента відмовляють Україні статусу держави. Натомість багато висловів прихильників абортів відмовляють ембріону статусу людини. В травні цього року Владімір Путін зауважив, що України в історії ніколи не існувало. Таке твердження нагадує переконання pro-choise: людина зʼявляється тоді, коли народжується, а до народження вона не існує. 

В іншому своєму висловлюванні, цим разом у «науковій» статті, російський диктатор назвав українців і росіян одним народом, а також підкреслив, що частина територій Росії була несправедливо передана Україні. Насправді міжнародний злочинець, пан Путін, виразив мислення більшості росіян, які вважають Україну частиною російських земель, «молодшою» сестрою… Спрощено кажучи, Росія вважає нашу Державу… своїм тілом, своїм організмом, з яким може робити все, що забажає. Опираючись на це переконання, Росія трактує Україну за принципом «моє тіло – моє діло», а тому… вбиває.

Цей зв’язок не є випадковим… Адже Російська Федерація оголосила себе спадкоємницею не  лише Російської Імперії, в якій також було колоніальне ставлення до українців, а ще Радянського Союзу, країни, яка першою в світі легалізувала вбивство зачатих дітей. Століття такої ганебної практики сформувало абортивний менталітет, який полягає у переконанні, що вбивство іншої людини може бути способом вирішення особистих, соціальних та економічних проблем. Чи вбивством українців і придуманими цілями так званої «спецоперації» російський політикум не намагається відвести увагу від власної суспільної катастрофи?

Правда ж не змінюється, вона завжди та сама. Життя людини розпочинається з моменту зачаття. Вже тоді вона має своїх батьків, свою стать, і безумовне право на життя, як і Україна.

о. Роман Лаба, OSPPE, директор всеукраїнського бюро у справах душпастирства родин при Конференції Єпископів РКЦ в Україні