Папа Франциск про істинну поживу і страви цього світу
  • Птн, 20/06/2014 - 15:46

Текст проповіді Папи Франциска на урочистість Божого Тіла у Ватикані, 19 червня 2014 року.

«Господь, Бог твій (…) годував тебе манною, якої ти не знав» (Втор 8, 2-3)

Ці слова Мойсея стосуються історії Ізраїля, якого Бог вивів з Єгипту, з дому неволі і сорок років вів пустинею до Обіцяної Землі. Вибраний народ, дійшовши туди здобув певну автономію, добробут і йому загрожувало забуття про печальні події минулого. Це забуття було подолано завдяки втручанню Бога і Його безмежній доброті. Так Святе Письмо заохочує до пам’яті, до увіковічнення в пам’яті цілої дороги, подоланої в пустині, в голоді і знеохоченні. Мойсей заохочує повернутись до того, що суттєве, до досвіду цілковитої залежності від Бога, коли переживання віддане в Його руки, щоб людина зрозуміла, що «живе не самим лише хлібом, а всім, що походить з уст Божих» (пор. Втор 8,3).

Крім голоду фізичного людина носить в собі інший голод, який не можна заспокоїти звичайним хлібом. Це голод життя, голод любові, голод вічності. Знак манни – подібно як цілий досвід виходу з Єгипту – мав у собі також цей вимір: був заповіддю їжі, що заспокоює той глибокий голод, що є в людині. Ісус дає нам цю поживу, Він сам є живим хлібом, що дає світу життя (пор. Йн 6,51). Його тіло це істинна пожива у вигляді хліба; Його кров істинний напій у вигляді вина. Це не звичайна пожива, якою можна наситити наше тіло, як манна; Тіло Христа це хліб остаточних часів, який може дати життя, вічне життя, оскільки «суттю» цього хліба є любов.

Через Євхаристію переказується любов Бога до нас:  така велика любов, що Він годує нас самим Собою; любов безкорислива, що завжди перебуває у розпорядженні кожного голодного і потребуючого відродження своїх сил. Жити вірою – це дозволити щоб Господь годував нас і будувати життя не на матеріальних благах, але на тому, що не минає: дарах Бога, Його Слові і Його Тілі.

Якщо подивимось навколо нас, то розуміємо, що існує так багато пропозицій поживи, які не є від Господа і які оманливо більше заспокоюють наш голод. Дехто живиться грошами, інші успіхом і марнославством, інші владою і пихою. Але їжею, яка нас насправді живить і заспокоює наші прагнення є лише та, яку нам дає наш Господь! Їжа, яку нам дає Господь, відрізняється від інших і можливо не здається нам такою смачною, як якась страва, яку нам пропонує світ. Тому мріємо про іншу їжу, як Євреї в пустині, що сумували за м’ясом та цибулею, що їли в Єгипті, але забули, що їли ці страви за столом неволі. У ті моменти спокус, вони мали пам'ять, але якусь хвору, селективну.

Кожен з нас може сьогодні поставити собі запитання: а я? Де хочу їсти? За яким столом? За столом Господнім? Чи теж мрію їсти смачні страви, але в неволі? Яка моя пам’ять? Чи це пам'ять Господа, Який мене спасає, чи пам'ять про часник і цибулю неволі? Якою пам’яттю насичую мою душу?

Отець нам говорить: «Я годував тебе манною, яку не знали твої предки». Повернімо пам'ять і вчимося розпізнавати фальшивий хліб, який обманює і нищить, бо є плодом егоїзму, самодостатності і гріха.

Невдовзі підемо в процесії за Ісусом, що реально присутній в Євхаристії. Гостія – це наша манна, через яку Господь дає нам Себе. До Нього звертаємося з довірою: Ісусе, бережи нас від поневолюючих спокус поживи цього світу; очисти нашу пам'ять, щоб не була ув’язнена в самолюбній і минаючий селективності, щоб була живою пам’яттю про Твою присутність протягом усієї історії Твого люду, пам’яттю, що стає «пам’яткою» Твого жесту спасительної любові. Амінь.


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць