Християнство не засуджує сексуальний інстинкт, а перестерігає перед небезпеками, пов’язаними із «ненаситністю» щодо іншої особи. На це звернув увагу Папа Франциск, розглядаючи під час чергової загальної аудієнції порок хтивості, зауваживши, що якщо немає любові, то життя є сумною самотністю.

Якщо обжерливість – це ненаситність щодо їжі, то хтивість – це свого роду «ненаситність» щодо іншої людини, тобто отруєний зв'язок, який люди мають між собою, особливо у сфері сексуальності. Із цього зауваження Папа Франциск розпочав свою чергову катехизу з циклу роздумів про вади та чесноти. Представивши попереднього разу порок обжерливості, в середу 17 січня 2024 р. він говорив про чергового «демона», який «чигає біля дверей серця», тобто, про хтивість, розпусність.

«Зверніть увагу: в християнстві немає засудження сексуального інстинкту, немає такого засудження. Біблійна книга Пісня Пісень – це чудова поема про кохання між двома зарученими. Однак цей прекрасний вимір нашої людської природи, сексуальний вимір, вимір любові, не позбавлений небезпек», – сказав Святіший Отець, зауваживши, що вже святий Павло торкається цієї теми в Першому Посланні до Коринтян, де пише: «Взагалі чути між вами про розпусту, і то про таку розпусту, якої і між поганами нема». Таким чином, «докір апостола стосується неправильного користування сексуальністю з боку деяких християн».

Чиста закоханість

Щоб пояснити це, Папа навів досвід закоханості. Ніхто не знає, чому і як це відбувається, чому це є таким приголомшливим досвідом, але це «одна з найдивовижніших дійсностей». І значна частина пісень, які чуємо, присвячена коханню. «І якщо закоханість не є забруднена пороком, то є одним з найчистіших почуттів», – сказав Святіший Отець, зауважуючи, що закохана особа стає щедрою, великодушною, пише поезію, перестає думати лише про себе. А якщо запитати про причину, то не знайде відповіді, бо «багато в чому це безумовна любов, без жодної причини». Така любов може бути також і наївною, ідеалізувати іншу особу, або є давати нездійсненні обіцянки…

Небезпечний демон

Однак, цей «сад», де множаться чудеса, «не є захищеним від зла». Його може «осквернити демон похоті», і цей порок, як зауважує Папа, є особливо згубним щонайменше з двох причин. Першою з них є те, що він «спустошує стосунки між людьми». Для підтвердження цього достатньо щоденних новин, в яких бачимо, як стосунки перетворюють в «токсичні», позначені заволодінням іншою особою, відсутністю пошани й почуття межі. «Це любов, в якій бракує цнотливості: чесноти, яку не слід плутати з сексуальною стриманістю, цнотливість – це щось більше, ніж сексуальна стриманість, вона пов’язана з бажанням ніколи не володіти іншим», – зазначив Святіший Отець, підкреслюючи, що любити означає «шанувати іншу особу», шукати її щастя, «готовність здобувати знання про тіло, психологію і душу, які не є нашими власними, і які слід споглядати заради краси, носіями якої вони є». «Похіть, натомість, висміює все це: розпусність плюндрує, грабує, споживає похапцем, не бажає слухати іншого, а лише власну потребу і насолоду», – додав він, що розпусник шукає лише простих стежок, не розуміє, що шлях любові долається повільно.

Але, як зауважив Наступник святого Петра, є ще одна причина того, чому хтивість є небезпечною вадою. «З усіх людських насолод сексуальність має потужний голос. Вона зачіпає всі чуття; вона присутня і в тілі, і в психіці, що є чудовим; але якщо її не дисциплінувати терпеливістю, якщо вона не вписана в стосунки і в історію, де двоє людей перетворюють її на сповнений любові танець, вона перетворюється на кайдани, які позбавляють людину свободи», – зазначив він, вказуючи на загрозу з боку порнографії для «сексуальної приємності, яка є Божим даром». Йдеться про «задоволенням без стосунків, що може породжувати форми залежності», від якого потрібно захистити любов.

Боротьба на все життя і чудова нагорода

Підсумовуючи, Папа зауважив, що «перемога в битві проти похоті», проти того, щоб ставитися до іншого як до речі «може бути справою всього життя», але й нагорода цієї боротьби є найважливішою, бо «полягає у збереженні тієї краси, яку Бог вписав у своє творіння, коли уявляв собі любов між чоловіком і жінкою, що полягає не в тому, щоб використовувати один одного, а в тому, щоб любити один одного». Йдеться про красу, яка спонукає нас вірити, що «будувати історію разом краще, ніж ганятися за пригодами, що плекати ніжність краще, ніж підкорятися демону заволодіння, – справжня любов не опановує іншого, вона віддає себе, – служити краще, ніж завойовувати». «Бо якщо немає любові, то життя – сумна самотність», – наголосив Святіший Отець.