Побачило світ Послання Папи Франциска на наступний Світовий День Молоді, в якому він заохочує замислитися над джерелом радості й надії, що є світильником на нашій дорозі серед пітьми життєвих випробувань.

«Радісні в надії», – ці слова з 12-ї глави Послання святого Павла до римлян стали темою 38-го Світового Дня Молоді, який 26 листопада 2023 р. відзначатиметься на місцевому рівні. У вівторок, 14 листопада 2023 р., оприлюднено Послання Папи Франциска з цієї нагоди, на початку якого він нагадує про те, як на завершення зустрічі юнаків і дівчат в Лісабоні в серпні цього року, наступну таку зустріч було призначено в Сеулі в 2027 році. Але перед цим він призначив усім зустріч в Римі на 2025 рік з нагоди «Ювілею молоді», запрошуючи також і юнаків та дівчат стати «паломниками надії», що є темою Святого Року 2025.

«Ви, молоде, насправді є радісною надією Церкви і людства, що завжди в дорозі. Хочу взяти вас за руку і разом з вами крокувати дорогою надії. Хочу говорити з вами про наші радощі та надії, але також про смуток і біль наших сердець та про страждання людства (пор. Душпастирська конституція Gaudium et spes, 1)», – пише Святіший Отець, нагадуючи, що протягом цих років підготовки до Ювілею спочатку будемо роздумувати над Павловим висловом «Радісні в надії» (Рим 12,12), а потім поглибимо слова пророка Ісаї: «Ті, що на Господа уповають, прямують вперед без утоми» (пор. Іс 40,31).

Джерело радості

Переходячи до роздумів над цьогорічною темою, Папа зазначає, що святий Павло заохочує спільноту римських християн радіти в надії у період, коли вони зазнавали суворих переслідувань. Джерело цієї «радості в надії» струменіє із «Христового пасхального таїнства, із сили Його воскресіння», і «не є плодом людських зусиль». «Це радість, яка походить із зустрічі з Христом. Християнська радість походить від самого Бога, від усвідомлення того, що Він нас любить», – пише Папа Франциск, цитуючи свого попередника Бенедикта XVI, який роздумуючи про досвід, пережитий під час СДМ 2011 в Мадриді, зазначав, що вирішальним фактором цієї радості є віра, усвідомлення того, що мене люблять.

Джерело надії

«Молодість – це пора, сповнена сподівань і мрій, яка живиться прекрасними реаліями, що збагачують наше життя: величчю створіння, стосунками з близькими і друзями, мистецьким і культурним досвідом, науковими і технічними знаннями, ініціативами, що сприяють миру, справедливості і братерству, тощо. Однак ми живемо в період, коли для багатьох, в тому числі і для молоді, надія здається великим відсутнім», – зазначає Святіший Отець, згадуючи про юнаків і дівчат, які переживають досвід війн і насильства, цькування та різних злиднів, опановані відчаєм, страхом і депресією. Як у такому контексті переживати радість і надію, про які говорить святий Павло? Переважає радше зневіра, думка про те, що чинити добро є даремним, бо ніхто цього не цінуватиме…

«Перед обличчям трагедій людства, особливо страждань невинних, ми теж, як молимося в деяких псалмах, запитуємо Господа: "Чому?". Що ж, ми можемо бути частиною Божої відповіді. Ми, створені Ним на Його образ і подобу, можемо бути вираженням Його любові, яка причиняється до народження радості і надії навіть там, де це здається неможливим», – підкреслює Наступник святого Петра, вказуючи на досвід багатьох святих, що «були свідками надії серед найжорстокішої людської злоби», як от Максиміліан Кольбе, Жозефіна Бакіта, родина Ульмів.

«Маленька» сестра

Тож Папа наводить слова французького поета Шарля Пеґі, який на початку своєї поеми про надію пише про три богословські чесноти як про трьох сестер, що разом прямують вперед. «Маленька надія виступає наперед між двома великими сестрами, а її навіть не помічають», – писав він, стверджуючи, що ця найменша є рушієм усього: віра бачить лише те, що є, а надія бачить те, що буде; любов любить те, що є, а надія любить те, що буде. Це надія спонукає двох інших прямувати вперед. «Я теж переконаний у цьому смиренному, "незначному", але фундаментальному характері надії, – зазначає Святіший Отець. – Задумайтесь: як би ми жили без надії? Якими були б наші дні? Надія – це сіль повсякдення».

Світло серед ночі

Наступник святого Петра далі зазначає, що в Пасхальному Триденні Велика Субота є «днем надії». Між Великою П’ятницею та Неділею Пасхи вона є середзем’ям між відчаєм учнів та їхньою пасхальною радістю. «Це місце, в якому народжується надія. Церква в цей день у тиші згадує зішестя Христа в ад. Ми можемо бачити, як це зображено на багатьох іконах. Вони показують нам Христа, палаючого світлом, Який сходить у найглибшу пітьму і проходить крізь неї», – пише Папа, підкреслюючи, що Бог не обмежується співчутливим спогляданням на наші болі, але особисто входить у наш найпекельніший досвід «як світло, що сяє серед пітьми та перемагає її».

«Такою, якщо замислитися, була надія Діви Марії, Яка стійко стояла під хрестом Ісуса, впевнена в тому, що "добрий кінець" вже близько. Марія є жінкою надії, Матір'ю надії. На Голготі, "непохитна в надії проти всякої надії" (Рм 4,18), Вона не дозволила згасити у своєму серці впевненість у Воскресінні, про яке сповістив Її Син. Саме Вона наповнила тишу Великої Суботи люблячим очікуванням, сповненим надії, вселяючи учням впевненість, що Ісус переможе смерть і що зло не буде останнім словом», – зазначає Святіший Отець, підкреслюючи, що «християнська надія не є поверхневим оптимізмом чи плацебо для легковірних». Вона є «впевненістю, вкоріненою в любові та у вірі в те, що Бог ніколи не залишить нас самих і виконаю свою обітницю. Християнська надія «не є запереченням болю та смерті», а «відзначенням любові Воскреслого Христа, Який завжди з нами, навіть тоді, коли здається далеким».

Підтримувати надію

Далі Папа вказує на те, що іскру надії потрібно підтримувати, щоб її не заглушили тривоги та життєві труднощі. Щоб розпалити полум’я, іскра потребує повітря. І ми можемо в різний спосіб співпрацювати зі Святим Духом у підтримувані надії.

«Надію живить молитва. Молячись, ми зберігаємо і відновлюємо надію. Молитвою ми підтримуємо горіння іскри надії», – пише Наступник святого Петра, порівнюючи молитву із сходженням у високогір’я: вийшовши понад хмари, можемо бути огорнені світлом і теплом сонця, якого не видно на землі. «Дорога молоде, коли вас огортає густий туман страху, сумнівів і пригнічення, і ви більше не бачите сонця, ступайте на шлях молитви», – заохочує Святіший Отець.

Наступним елементом, на який вказав Папа, є те, що «надія живиться нашими щоденними рішеннями». «Заклик радіти в надії, з яким святий Павло звертається до християн Риму (пор. Рм 12,12), вимагає дуже конкретних рішень у повсякденному житті. Тому я закликаю вас обирати стиль життя, що ґрунтується на надії», – пише він, навівши приклад соціальних мереж, в яких замість поширювати погані новини, що є легшим, конкретна пропозиція полягає в тому, щоби ділитися «словом надії».

Вперед зі смолоскипом надії

Підсумовуючи, Наступник святого Петра зазначив, що ввечері, коли темно, запалюємо ліхтарик у смартфоні, щоби підсвітити дорогу. Під час концертів тисячі таких запалених світелок створюють промовисту картину. «Вночі світло дає нам змогу бачити речі по-новому, і навіть у темряві з'являється вимір краси. Подібно й зі світлом надії, яким є Христос. Ним, Його воскресінням, наше життя є освітленим. З Ним ми бачимо все в новому світлі», – пише він, нагадавши, що коли святому Івану Павлові ІІ представляли якусь проблему, він запитував: «Як вона виглядає у світлі віри?».

«Погляд, осяяний надією, також дозволяє побачити речі в іншому світлі. Тому я заохочую вас прийняти такий погляд у своєму щоденному житті. Одухотворений божественною надією, християнин наповнюється іншою радістю, яка випливає зсередини. Виклики і труднощі є і завжди будуть, але якщо ми наділені "сповненою віри" надією, ми зустрічаємо їх, знаючи, що не за ними останнє слово, і ми самі стаємо маленьким смолоскипом надії для інших», – підкреслює Папа, наголошуючи на тому, що кожен з нас може ним бути і заохочуючи юнаків і дівчат «не боятися ділитися з усіма надією та радістю Воскреслого Христа».