Понеділок 5-го тижня після Воскресіння

Йо. 8, 42–51: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви Мене».

Знаємо, що діти подібні на своїх батьків: на маму, на тата. Іноді, навіть дивлячись на дітей можемо впізнавати, хто їхні батьки. І подібна річ, мала би бути з нами, християнами: «По ваших ділах пізнають, чиї ви діти».

Саме наше життя, а як каже сьогодні Євангеліє, наша любов, яку ми маємо до інших показує, наскільки ми близькі до свого Бога, наскільки ми носимо Його в собі. Те, наскільки ми маємо любов у собі: любов до кожної людини в кожній ситуації, показує, наскільки це божественне життя наповнює нас.

Постараймось усвідомити, що у всіх наших життєвих ситуаціях Бог потребує, щоб ми виявляли і давали людям любов, а, остаточно, несли їм Бога!  

Ді. 12, 12–17

«Господь вивів його з в’язниці»

Як часто в нашому житті кажемо, що добре, що мені пощастило в тій чи іншій ситуації, добре, що так склалися обставини, добре, що з тією людиною зустрівся. Але маємо бути свідомі, як християни, що ніщо не діється випадково. Все діється в свій час, за Божою волею і з любові Божої.

І тому дуже важливо бачити за всім, що діється, присутність Господню, лише тоді нас сповнить велика радість і великий мир, ми зрозуміємо, наскільки Бог завжди близький в житті кожного з нас.

+Венедикт