Вівторок 7-го тижня після Воскресіння

Ів.16, 2–13: «Багато ще Я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині».

У кожній ситуації нашого життя Бог до нас щось промовляє, наш Творець нам постійно говорить, бо ж Він постійно присутній у нашому житті. Але ми або нездатні, або неготові, або і неспроможні побачити Господа, за всім, що діється у нашому житті.

Ми часто дивимось по-людськи на інших осіб і на обставини, бачимо здавалось би реальні речі, реальні події і часто не вміємр розпізанти і почути в цьому всьому  Бога. Для цього найперше потрібно просити Господа, що б відкрив наші духовні очі, і робити для цього все, що в наших силах.

Вчімося цієї здатності розпізнавати Бога в своєму житті, розпізнавати Його присутність, розуміти, чому відбувається те чи інше, чому на нашій життєвій дорозі трапляються саме такі люди. Працюймо над собою, щоб Бог міг провадити нас, міг завжди промовляти до кожного з нас!

Ді. 21, 26–32

«Ось той, що всіх навчає всюди проти нашого народу, проти закону й проти цього місця!»

Напевно, кожен з нас спостерігає за собою, що чим довше він живе, тим більше виробляються певні звички, певні традиційні погляди, стереотипи, підходи, певні свої розуміння. Це є добре, бо допомагає нам в житті легше функціонувати, діяти. Але одночасно також і заважає. Чому? Тому що Бога ми ніколи не можемо поставити в рамки, піддати алгоритмові. Бог завжди діє в кожній ситуації по-новому і в інший спосіб.

Часто бачимо, як людям було не просто прийняти проповідь Христа, Він порушував ті традиції, які тоді існували, Він вказував своїм життям і своїми словами на Господа. Так і ми вміймо поза всіма речами, які ми виконуємо звично, традиційно в нашому житті, у всьому і повсякчас почути голос Божий, який промовляє через найнезвичніших осіб і події, як тоді промовляв через Павла.

+Венедикт