Чи поняття Imprimi Potest, Nihil Obstat та Imprimatur гарантують, що певний документ, певна молитва тощо є схвалені Церквою і ми повинні дотримуватися того, що там написано?

Чи вони гарантують, що там немає помилок? Я бачив такі позначення на деяких матеріалах, що не викликають довіри, тому я хотів би дізнатися про це. Здається, що зараз з цим не так суворо, як було колись. Іншими словами, якщо особи, в компетенції яких це перебуває, не мають чітких норм, чи можемо ми ставити під сумнів такі матеріали? Що ці поняття означають?

Imprimi Potest з латини перекладається як «може бути надруковано». Це поняття стосується офіційного дозволу, який має отримати богопосвячена особа для того, аби опублікувати працю на релігійну тему. Це означає, що настоятель визнає твір як такий, що гідний публікації. Богопосвячені особи мають обітницю послуху, отже вони мають отримати схвалення від своїх настоятелів, аби опублікувати свої праці, це є своєрідним дотриманням обітниці послуху.

Imprimatur з латини перекладається як «нехай це буде опубліковано». Це поняття означає схвалення єпископом тієї чи іншої релігійної публікації. Згідно з канонічним правом, єпископи мають обов’язок і право «вимагати, щоби всі твори, які публікуються віруючими і торкаються питань віри і моралі, були подані на розгляд єпископів, а також мають обов’язок і право не схвалювати  твори, які шкодять істинній вірі та моральним принципам» (Канон 823). Як результат, книги, які торкаються питань віри і моралі, повинні отримати Imprimatur. Автори можуть отримати цей дозвіл від єпископа своєї дієцезії або ж від єпископа дієцезії, де видаватиметься книга.

Nihil Obstat з латини перекладається як «нічого не стоїть на заваді». Це позначення означає схвалення офіційним цензором публікації, що стосується питань віри і моралі. Якщо єпископ сам не рецензував рукопис, він призначає цензора, який має це зробити. Nihil Obstat – це оцінка цензора, яка означає, що нічого не стоїть на заваді для публікації праці.

Зрештою, маючи усі ці дозволи, католики можуть бути впевненими, що зміст тієї чи іншої книги не завдасть шкоди їхній вірі. Книги чи інші літературні твори, схвалені в такий спосіб, не повинні суперечити доктринам віри.

Тим не менш, багато книг, в яких порушуються питання віри і моралі, також торкаються питань, які не належать до церковних догм. Іноді автори дають поради або висловлюють свою думку, з якою навіть віряни можуть не погоджуватися – наприклад, роль емоцій в молитві чи як потрібно готувати дітей до таїнства Миропомазання. Imprimatur не є ознакою того, що ці рекомендації чи думки є незаперечними, і навіть те, що єпископ погоджується з ними.  Це лише ознака того, що дана праця в цілому не суперечить вченню Католицької Церкви щодо питань віри та моралі.

Є можливим (принаймні теоретично), що настоятель, цензор чи єпископ може нерозважливо оцінити якусь конкретну книгу. Наприклад, один єпископ може дати Imprimatur якійсь праці, а інший – ні. Це є можливим, тому що існує багато шляхів для того, щоби виразити чи пояснити нашу віру – різні аспекти, на яких можна наголосити, різні особливості, які можна висунути на перший план. Але мені важко уявити, щоби якась книга, яка отримала Imprimatur, навчала такого, щоб суперечило б нашій вірі. Якщо у вас є якісь сумніви, ви завжди можете звернутися до Катехизму Католицької Церкви або ж порадитися з кимось, кому ви довіряєте. Якщо ж ви прийдете до висновку, що книга, яка отримала Imprimatur, має якісь помилки, ви можете написати єпископу і попередити його, хоча я вважаю, що такі випадки – велика рідкість.

о. Джон Бартунек, LC