Церква, будучи Матір’ю, вчить нас бути милосердними і робить це не теоретичним викладом, а вчить прикладом, а самі слова служать для пояснення значення її жестів, сказав Святіший Отець під час сьогоднішньої загальної аудієнції. 

За даними префектури Папського дому, бл. 30 тис. вірних зібралося на площі св. Петра.

Любі брати і сестри, доброго дня!

У нашому циклі катехез про Церкву говоримо про те, що Церква є матір’ю. Перед цим ми підкреслили, що Церква дає нам можливість розвиватися і показує нам дорогу спасіння світлом і міццю Божого Слова, а також захищає нас від зла. Сьогодні хочу підкреслити наступний аспект освітньої діяльності Церкви, нашої Матері, тобто те, як вона вчить нас справ милосердя.

Хороший вихователь вказує на те, що важливе. Не губиться у деталях, а намагається передати те, що насправді має значення, щоб дитина, або учень віднайшов сенс і радість життя. Це правда. Згідно Євангелія милосердя є суттєвим. Бог послав Свого Сина, Бог став людиною, щоби спасти нас, а це означає – обдарувати Своїм милосердям. Про це чітко говорить Ісус, узагальнюючи учням своє вчення: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк 6, 36). Чи може бути християнин не милосердним? – Ні, християнин обов’язково повинен бути милосердним, тому що це суть Євангелія. І Церква, будучи вірною цьому навчанню, може лише повторювати своїм дітям те саме: «Будьте милосердні», як Бог Отець і Ісус. Милосердя.

Церква поводить себе так, як Ісус. Не читає теоретичних лекцій про любов, милосердя. Не поширює у світі якоїсь філософії, якоїсь мудрості… Звичайно, християнство є також і цим, але це вже наслідки, відблиск. Мати Церква, так як Ісус навчає прикладом, а слова слугують для того, щоб пояснити значення її жестів.

Мати Церква навчає нас давати їжу і питво голодним і спраглим, одяг – нагим. Як саме це чинить? Через приклад багатьох святих, які чинили це відмінно, але робить це також через приклад багатьох матерів і батьків, які навчають своїх дітей, що те, що у нас у надлишку призначене для тих, які не мають найнеобхіднішого. Важливо це вміти. У найпростіших християнських родинах гостинність є святим правилом: ніколи не бракує тарілки, або ліжка тим, хто їх потребує.

Одного разу мати в іншій дієцезії розповіла мені, що хотіла цього навчити своїх дітей і говорила їм, що голодним потрібно дати їжу. У неї було троє дітей. Колись в обідню пору батька не було вдома, був на роботі, а вона сама з малими дітьми: близько п’яти, семи і чотирьох років. Хтось постукав у двері. Виявилося, що це чоловік, який просив їжі. Мати сказала: зачекайте хвилинку! Звернулась до дітей: прийшов один чоловік, який просить їсти – що ми зробимо? – Дамо йому, матусю! Дамо! – відповіли діти. Кожне з них мало на тарілці стейк і картоплю-фрі.

«Якщо ми повинні дати йому, то кожен з вас дасть половину того, що має на тарілці!» Виникли протести: «Матусю, не так!» Мати відповіла: «Саме так, маєш дати з того, що твоє!» У такий спосіб та мама навчила дітей давати їжу з того, що своє, власне. Це гарний приклад, який мені дуже допоміг. Віддаю те, що моє. Так нас вчить Мати Церква. А ви, багато з тут присутніх мам, знаєтЕ, що маєте зробити, щоб навчити ваших дітей ділитися своїм з потребуючими.

Мати Церква вчить бути близько хворих. Як багато святих служили таким чином. Як багато звичайнісіньких людей кожного дня чинять діла милосердя у палаті, або у будинку пристарілих, або у власному домі, допомагаючи хворому.

Мати Церква навчає бути близько в’язнів. «Але ж, отче, це небезпечно! Це погані люди!» Але кожен з нас здатний зробити те, що вчинили той чоловік, чи та жінка, які знаходяться у в’язниці. Усі ми здатні грішити, чинити ті самі помилки у житті. Він не гірший за тебе, чи від мене. Милосердя Матері Церкви долає усі мури, перешкоди і веде завжди до пошуку обличчя людини, особи. Милосердя перемінює серця і життя, може відродити дану особу і допомогти ввійти знову у суспільство.

Мати Церква навчає нас бути з тими, хто покинутий, і помирає на самоті. Це робила блаженна Мати Тереза на вулицях Калькутти. Це робили і роблять численні християни, які не бояться тиснути руку тому, хто залишає цей світ. У цьому випадку милосердя обдаровує і ту особу, яка відходить з цього світу, і ту, яка залишається, що призводить до відчуття, що Бог є більший за смерть, і якщо перебуваємо у Ньому, то останні думки є чимось на зразок «до побачення!»… Це добре розуміла блаженна Мати Тереза. Їй говорили: це пуста трата часу! А вона знаходила на вулицях вмираючих людей, тіло котрих почали гризти щурі, а вона брала їх до дому, щоб вони могли вмерти вмитими, спокійними, оточеними теплом, в мирі. Вона прощалась з ними. Як і вона, робили це багато чоловіків і жінок. Вони чекають біля брам, щоб відкрити їм брами Неба. Це допомога людям вмерти у мирі, спокійно.

Любі брати і сестри, у цей спосіб Церква є матір’ю, навчаючи своїх дітей справ милосердя. Вона навчилася цього від Ісуса, що це необхідна справа для спасіння. Не достатньо любити тих, хто нас любить. Ісус говорить, що це чинять язичники. Не достатньо робити добро тим, які роблять добро нам. Щоб змінити світ на краще, потрібно робити добро тим, котрі не є в стані нам відповісти взаємністю, так як це зробив Бог Отець, давши нам Ісуса. Скільки ми заплатили за наше спасіння? Ніскільки, все безкоштовно! Робити добро, не чекаючи нічого взамін. Так вчинив Бог Отець стосовно нас, і ми повинні робити так само. Роби добро і йди далі! Як добре бути в Церкві, в нашій матері Церкві, яка навчає нас таких речей, які навчив нас Ісус.

Давайте подякуємо Господу, Який захотів дати нам Церкву, як матір, яка вчить нас дороги милосердя і життя. Дякуймо Господу!