«Усвідомлення сили, яка лежить в правді, оживляє мою надію щодо чинного синоду, щоб він не був жодним чином зманіпульований і використаний для авторизації німецьких тез, відверто суперечних із наукою Католицької Церкви»,- написав познанський архиєпископ Станіслав Ґондецький у листі до Папи Франциска.

На думку глави Конференції єпископату Польщі, автори робочого документу Синоду єпископів «Instrumentum Laboris» подають ряд практичних пропозицій, починаючи від незаписування статі дитини у свідоцтві про хрещення, можливість зміни імені і статі в акті хрещення, через надавання трансгендерним особам доступу до таїнств, в тому числі до священства і до богопосвяченого життя, аж до обов’язку використання в Церкві недискримінаційної мови і тренінгів для духовенства, як служити трансгендерним особам. Усе в ім’я т.зв. найновіших досягнень суспільних наук. Однак існує ризик, що наукове твердження, на яке посилається «Synodale Weg» (Синодальний шлях), є помилковим, як і у випадку іншої популярної колись теорії расизму».

Лист глави Конференції єпископів Польщі до Папи Франциска опубілкували на wiara.pl

Рим, 9 жовтня 2023 р.

Ваша Святосте,

У день початку Синоду я отримав електронною поштою документ під назвою «Рішення Синодального шляху Католицької Церкви в Німеччині». Відправною точкою для аналізу ситуації Католицької Церкви у цій країні є криза сексуальних зловживань в німецькій Церкві. Автори видаються настільки присоромленими способом реакції німецьких єпископів на повідомлення про сексуальні зловживання з боку духовенства, що постановляють провести звичаєву і правничу революцію у вселенській Церкві. Однак виявляється, це не була б євангелізаційна революція, а швидше натхнена лівацько-ліберальними ідеологіями.

В Instrumentum laboris (B 3.4) поставлено запитання про рівень доктринального авторитету, який можна приписати розпізнанню, яке проводить окрема конференція єпископату та континентальна асамблея. Йдеться про те, чи можуть вони бути «сприйняті як суб’єкти конкретної компетенції, включаючи певний автентичний доктринальний авторитет»? Здається, що шукаючи відповіді, не можна абстрагуватись від того, що відбувалось у зв’язку із оголошеним Вашою Святістю синодальним процесом, і що може мати явний чи прихований вплив на перебіг римських сесій Синоду.

Три головні теми: зміна устрою Церкви, зміна вчення щодо сексуальної моралі та уділення жінкам свячення дияконату і пресвітеріату. Перша є умовою sine qua non реалізації чергових цілей. У вихідній точці приймається принцип інкультурації. Церква повинна якомога більше уподібнитись до світу, який у своїй ліберально-демократичній версії становить взірець гуманізму. Церква, звичайно ж, «цінує демократію», але лише тоді, коли вона базується на ґрунті правильного уявлення про людину. Нагадує також, що вона «легко перемінюється у явний або замаскований тоталітаризм» (СА 46). Виникає запитання де фактично демократія функціонує, базуючись на правильній концепції людської особи, тобто шануючи право на життя кожної людини від моменту зачаття до природної смерті? Щобільше, попри усі свої добрі риси, ліберальна демократія точно не є єдиним добрим устроєм. Достатньо згадати собі класифікацію політичних устроїв, укладену Арістотелем.

Synodale Weg добивається, щоб Церква прийняла за свій політичний устрій, що сьогодні домінує на Заході, разом з усіма принципами діяльності демократичної бюрократії, починаючи від нагляду мирян над духовенством, прозорістю процесів прийняття рішень, участю мирян в обговоренні церковних справ чи встановлення термінів повноважень. Влада Папи і єпископів має бути обмеженою і підлягати нагляду мирян, організованих у паралельну до єрархічної структуру влади.

Другою темою є благословення різного типу несакраментальних зв’язків, в тому числі зв’язки осіб однієї статі. Можна поставити запитання, навіщо благословення людям, які живуть у гріху? Відповідь на це питання відносно проста: ці люди самі просять про благословення, а поза тим – як стверджують автори документу – ці люди не живуть у смертельному гріху і не є позбавлені благодаті. Натомість гріхом є навчання Церкви, яке сприймають не лише як немилосердне і дискримінаційне, але й – на думку авторів – чинить Церкву відповідальною за переслідування і самогубства трансгендерних осіб. Церкві не можна негативно оцінювати жодну людську поведінку, яка чиниться в ім’я любові. Любов виправдовує усе і все робить добрим. Усе, що є виразом самовизначення, в основі є добрим і таким його повинна визнавати Церква. Визнання тут означає уділити благословення. Через отримане benedictio (а не через навернення) люди хочуть орієнтувати своє життя на Бога, попри те, що їхня діяльність залишається суперечною Божому закону.

Традиційно у вченні Церкви стосунки між людьми, в тому числі і сексуальні, підлягають моральній оцінці. Святий Августин був вражений тим, що не тільки святі й ті, хто всім серцем віддані Богу, керувалися любов’ю у своєму житті, але й запеклі грішники. Згадайте тільки розбійників на дорогах, які радше витримають найжорстокіші тортури, ніж розкриють імена своїх товаришів. «Вони не були б здатні на це, якби не мали великої здатності любити» (Facere tamen ista sine magno amore non poterunt)[1]. Однак є два види любові: «Божа любов, доведена аж до зневаги себе самого» і «самолюбство, доведена аж до зневаги Бога»[2]. Тому любов не все виправдовує і не все робить добрим. Відповідно до католицького підходу, ми з повагою ставимося до кожної людини, але не до кожного людського вибору.

Автори документу очікують, що Церква, окрім сакраментального шлюбу, визнає добрими і такими, що ведуть до освячення також «вільні союзи», цивільні союзи, цивільні партнерства, одностатеві союзи тощо. Їх суспільне прийняття – на їхню думку - повинне бути висловлене ​​в літургії Церкви. Слухаючи це, важливо пам’ятати, що з огляду на динаміку цього процесу, яка спостерігається в секулярному світі, легалізація цивільного партнерства є лише першим кроком на шляху до «шлюбу для всіх». Запропоноване vacatio legis, тобто ухвалення рішення сьогодні та виконання його «тільки» в березні 2026 року, має на меті послабити опозицію з боку вірних. На думку Synodale Weg, все вчення Церкви про гендер має бути докорінно змінено, оскільки воно не відповідає тому, якими себе розуміють трансгендерні особи. У ньому містяться лише – як кажуть – церковні «інсинуації». Запит також містить інтерпретацію по-новому Біблії, зокрема книги Буття 1,27.

Автори документу висунули низку практичних пропозицій, починаючи від незаписування статі дитини в свідоцтві про хрещення, можливості змінити ім’я та стать у свідоцтві про хрещення, через  наданням трансгендерам доступу до таїнств, у тому числі священства та богопосвяченого життя, аж до зобов’язання використовувати недискримінаційну мову в Церкві та навчання духовенства тому, як служити трансгендерним особам. Усе в ім'я т. зв. новітніх досягнень суспільних наук. Однак існує ризик того, що наукові висновки, які цитує Synodale Weg, є помилковими, як у випадку з іншою, колись популярною, теорією расизму.

Якби доктринальна компетенція була надана єпископським конференціям або континентальним асамблеям, вищезазначені тези були б визнані католицькими і, можливо, були б нав’язані іншим конференціям континентальної асамблеї, незважаючи на їхній явно некатолицький характер.

Як голова Конференції єпископату Польщі, з синівською відданістю та пошаною до апостольського уряду Наступника св. Петра, і водночас із занепокоєнням та сумом щодо рішень Німецького синодального шляху, я хотів би звернути увагу Святішого Отця на ці вкрай неприйнятні та некатолицькі тези Synodale Weg, вірячи, що апостольський депозит, Сторожем і Опікуном якого є Ваша Святість, залишаться недоторканими.

Усвідомлення сили, яка полягає в істині, оживляє мою надію щодо поточного Синоду, що ним жодним чином не маніпулюватимуть і не використовуватимуть його для схвалення німецьких тез, які відкрито суперечать вченню Католицької Церкви.

Довіряю життя і служіння Вашої Святості Матері Церкви, запевняючи Вас у молитвах вірних і пастирів Церкви в Польщі та просячи Вашого апостольського благословення.

З синівською відданістю,

+ Станіслав Ґондецький

Архиєпископ Митрополит Познанський

Глава Конференції єпископату Польщі

Додатки.

[1] Св. Августин, Discorsi III/2 (151-183) sul Nuovo Testamento, Citta’ Nuova Editrice, Рим 1990, 169, 11, 14, с. 794.

[2] Fecerunt itaque civitates duas amores duo, terrenam scilicet amor sui usque ad contemptum Dei, caelestem vero amor Dei usque ad contemptum sui. Denique illa in se ipsa, haec in Domino gloriatur (Св. Августин, Про місто Боже, XIV, 28, Видавництво Antyk, Конти 1988, с. 546).