У ХХ столітті закоренилося переконання, що суспільний простір належить усім і здатен легко помістити будь-кого: Бога, Карла Маркса чи Летючого локшинного монстра. Це — небезпечна нісенітниця і християнам не можна її спокійно сприймати.

Господня є земля, її повнота, вселення та її мешканці (Пс 24, 6). Господу належить увесь суспільний простір в усіх своїх проявах. Бо де двоє або троє зібрані в моє Ім’я, там я серед них (Мт 18, 20) — запевнив нас Ісус Христос по всі часи.

А тому, якщо двоє чи троє (або ж стільки, скільки захочуть) зберуться в Його Ім’я на вулиці, в парку, сквері, в торговому центрі, на вокзалі чи під парасольками в кав’ярні — Він буде там.

Усюди, де лишень люди громадитимуться в Ім’я Ісуса Христа, Він є серед них: у школі, в державних установах, в кінотеатрах, в метро, у радіо та на телебаченні, і в Інтернеті. Всюди.

Нічого тут дивного немає: Він — Владика неба і землі, сотворив світ і все, що в ньому (пор. Діян 17, 24). А оскільки все, то також і суспільний простір (хоча від цього терміну тхне на версту лівацтвом). Мало того, Ісус Христос по-особливому вподобав собі суспільний простір. Усю свою діяльність він провадив саме в цьому просторі, навчаючи в синагогах, в Єрусалимському храмі, промовляючи до натовпу, що збирався в загальнодоступних місцях, та зціляючи на вулицях і площах міст.

Я нічого не говорив потайки (Йн 18, 20) — сказав Він первосвященикові на суді, а раніше заповідав своїм учням: Що ви чуєте на вухо, голосіть з покрівель (Мт 10, 27).

Воскреслий Ісус Христос і надалі хоче бути посеред тих, котрі в Його Ім’я збираються. А «посеред» — означає нічого іншого, як простір між особами, до якої може увійти кожен — двоє, троє чи скільки забажають.

І тому саме католики мають абсолютний обов’язок захищати належне місце для Ісуса Христа в суспільному просторі. Нам, католикам, не можна дозволити, щоби будь-хто і будь-де витіснили Триєдиного Бога з цього простору.

Тому також не можна нам дати себе ввести в оману різноманітним лівацьким семантичним конструкціям, що переслідують цю мету, як наприклад «світоглядна нейтральність» — це особливо небезпечна нісенітниця! Чогось такого не існує, бо його просту бути не може. Подобається нам це чи ні, ми живемо у біполярній дійсності: Бог або диявол, і tertium non datur — третього не дано. Не існує такої – як наївно уявляє напевно не один щирий сповідник «нейтральності» — третьої дійсності, цілковито вільній від тих «екстремістів».

Бога, звісно ж, можна виштовхати з будь-якого місця і Він відійде без жодного спротиву. Адже Він сам дав людям вільну волю, в якій вони можуть навіть остаточно Його зректися, і Бог залишатиметься вірним своїм принципам. Будучи абсолютно досконалим, Він також — досконала Субтильність і ні до чого нас ніколи не змушуватиме. Як уособлення досконалої свободи, Він шанує нашу свободу, яку, зрештою, сам нам подарував.

Але жодне місце, з якого ми витіснимо Бога, не залишатиметься порожнім. Туди блискавично прошмигне сатана. Це якраз його винаходом є «світоглядна нейтральність» – надзвичайно ефективне знаряддя, щоб зводити наївних сьогодення.

Не будьмо наївними. Бог хоче бути серед нас, і віддаляється Він від нас лише отримавши чіткий сигнал з нашого боку, що ми собі не бажаємо Його товариства. Диявол же, це як газ, що намагається заповнити собою всю посудину, до якої проникне, навіть найменший закуток покинутого Богом місця. І йому не завадять наші будь-які сигнали, ніщо з нашого боку не змусить його винестися геть. Прогнати диявола може тільки Ісус.

Суспільний простір належить Христові. Суспільний простір належить Божій Церкві. Суспільний простір — це наш простір. Саме Католицька Церква створила суспільний простір Європи, яка, в свою чергу, поширила його взірець по всьому світі. Суспільний простір нашої Батьківщини є католицьким вже більш ніж тисячу років. Це – наш простір, наше природне середовище проживання.

Це атеїсти влізли з чоботами в наш світ, нікого не питаючи згоди і, розштовхуючись ліктями, намагаються перебудувати наш одвічний простір за своїм смаком. Атеїсти, агностики, індиферентні — це особисті вороги Бога, які нині обсесивно нав’язують усім образ світу цього (1Кор 7, 31), свідомо чи несвідомо облаштовуючи дійсність згідно з волею стародревнього Змія, який є диявол і сатана (Одкр 20, 2). Це грішне і вироджене бачення людини і світу треба рішуче витіснити з суспільного простору. З нашого простору. 

Єжи Воляк