Проголошуючи прповідь у храмі святого Казимира та блаженного Климентія у неділю 9 червня, владика Ігор звернувся до вірних з такими словами.

Павло та Сила, взявши зі собою наверненого Тимотея увійшли в Македонію й оселилися там в жінки Лідії, яка разом зі своїми рідними була охрещеною. Вона запросила апостолів, щоб вони мешкали в неї. Ті замешкали там й кожного дня ходили на молитовне місце молитись. Коли вони йшли на молитву, їх зустрічала рабиня, яка посідала духа віщуна й приносила великий прибуток господарям. Вона багато днів ходила за апостолами та кричала, що вони раби Бога Всевишнього. Павлові було цього забагато, надокучило йому, він обернувся до жінки й наказав ім’ям Ісуса, щоб демон вийшов з неї. Диявол покинув її, а господарі, які заробляли завдяки віщуванням жінки, позбулися заробітку. Розлючені, вони взяли Павла та Силу, привели до воєводи і брехливо звинуватили їх, що бунтують народ.

Цікаво, що одразу зібралася юрба. Люди з того натовпу порвали одяг на апостолах й били їх палицями. Потім віддали до в’язниці, а сторож забив їх ноги у колоду, щоб бути безпечним про їхнє ув’язнення. Римські колоністи могли без жодного суду покарати винних, зокрема юдеїв, яких було оскаржено в бунті проти влади. Як довідуємося, апостоли не вчинили жодного зла. Правда була за ними, однак зверхність можновладних осіб стоїть вище правди. З нашого короткого життя переконуємося в тому, що «правда» переважно за тими, хто має більшу владу та великі гроші. Добре, що така «правда» ходить чи має місце лише на землі, бо в іншому світі, поза гробом, пролунає голос Господній: «… Я є дорога, і правда, і життя. …» (Ів 14,6).

Божої правди ніхто не скасує, навіть найпотужніша атомна бомба не змінить Господньої правди! Відомо, що існує батько неправди чи брехні, про кого говорив Ісус юдеям: «… Бо ви не можете чути мого слова. Ваш батько – диявол і ви хочете виконувати жадання вашого батька. …» (Ів 8,43-44). Пам’ятаємо із Святого Письма про одного римського чиновника Пилата, який виконував роль судді та намісника в державі. Він не знав про існування правди: «Запитав його Пилат: То ти цар? Відповів Ісус: Ти сам кажеш, що [я] цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про правду. Кожний, хто від правди, слухає мого голосу. Каже йому Пилат: А що таке – правда? …» (Ів 18,37-38). Чому Пилат не знав про існування правди? Тому, що його слово завжди виконувало роль правди, навіть тоді, коли там бракувало її.

Святий Іван Богослов описав подію про сліпонародженого чоловіка, який мав своє місце серед людей. Він – людина, посідав безсмертну душу, правда не бачив ніколи світу, який створив Господь, бо народився сліпим. Учні Ісуса відразу оцінили, що сліпота чоловіка через гріх батьків або особистої гріховності сліпого.

Господь заперечив їм і повідомив, що існує Божа воля, яка проявляється і приносить свої плоди. Ісус назвав себе Світлом, сліпець не бачив Ісуса, але міг почути голос Світла, того, хто промовляв і хто зцілив його, а згодом повернув зір. Лікування Христове виглядало дуже дивно. Він плюнув на землю, зробив болото, намазав очі сліпому й велів, щоб той ступав до Силоамської води, що в басейні й там змив болото з очей. Сліпець довіряв Ісусові, не заперечував жодним словом, ніс на очах болото до води, щоб його змити й стати зрячим. Не болото і не вода стали предметом прозріння сліпого, але слово Господнє. Його сила діяла на тому, хто вірив Ісусу й надіявся на оздоровлення!

На початку Господь покликав до життя людину з пороху, вдихаючи життя і порох став людиною, живою істотою. Тепер Господь зробив болото й запропонував людині повірити йому, що він у свій спосіб відчинить незрячі очі. Сліпець міг відмовитися, не вірити Ісусові, зрештою, він його не бачив, лише чув, але повірив, не сумнівався, вимився водою і прозрів. Став зрячим, новим створінням, подібно, як відроджені водою і Святим Духом у святій тайні Хрещення стаються новими створіннями, божими дітьми!

Фарисеї не вірили оздоровленому від сліпоти, запитували кілька разів про прозріння. Не один раз ухвалювали забороняючий зціляти закон суботи на перше місце самому Господареві суботи… Оздоровлений чоловік не тремтів перед фарисеями, навпаки, втомившись їм те саме повторювати, на черговий запит про зцілення відізвався до юдеїв: «… Чи й ви хочете стати його учнями?» Ті проголосили оздоровленого учнем Ісуса, себе ж назвали учнями Мойсея. Цікаво, що Мойсей слухався слів Господніх та виконував їх, а фарисеї та їхні прихильники вміли лиш хизуватися, що вони учні Мойсея, але діл Мойсея не чинили і віри пророка не практикували! Зрячий дуже дивувався, що вчені мужі не знають Ісуса. Знали писання, а Ісуса за Бога не признавали, бо очікували свого «бога», який був би їм слухняним. Коли згодом, Ісус зустрів оздоровленого чоловіка, запитав його чи він вірить в Сина Людського? Ми – грішні люди, тому в ситуації нашого життя дуже важливо, щоб вірити в Ісуса як Бога, довірити йому своє життя, бо він – наш Спаситель, він спасає!

Пресвята Богородице, заступайся за нас і виблагай ласку закінчення війни в Україні!