Новий лист Бенедикта XVI. Папа-емерит висловив біль і сором щодо випадків педофілії в Церкві
  • Втр, 08/02/2022 - 22:06

Лист Папи-емерита Бенедикта XVI у справі рапорту щодо зловживань в архиєпархії Мюнхена і Фрайзінга

Дорогі сестри і дорогі брати!

У зв’язку із представленням 20 січня 2022 р. рапорту щодо зловживань в архиєпархії Мюнхена і Фрайзінга, я хотів би скерувати до усіх вас особисте слово. Бо хоча впродовж неповних п’яти років я виконував служіння архиєпископа Мюнхена і Фрайзінга, але надалі відчуваю глибоке почуття приналежності до мюнхенської архиєпархії як моєї батьківщини.

Перш за все, я хотів би щиро подякувати. У ці дні іспиту сумління і роздумів я відчув дуже багато підтримки, дуже багато приязні і дуже чисельні знаки довіри, які перевершили мою уяву. Особливо я б хотів подякувати невеликій групі приятелів, котрі безкорисливо підготували мій меморандум на 82 сторінки для юридичної контори в Мюнхені, який я сам написати не міг. Окрім відповідей на запитання, поставлені мені юридичною конторою, слід додати читання і аналіз майже 8 тисяч сторінок документів у цифровому форматі. Потім ті ж співпрацівники допомогли мені також вивчити і проаналізувати експертизу, що нараховувала майже 2 тисячі сторінок. Результат буде опублікований як додаток до мого листа.

У гігантській праці тих днів – опрацюванню позиції – стався недогляд щодо моєї присутності на зустрічі єпархіальної ради 15 січня 1980 року. Ця помилка, про яку стало відомо, не була зумисною і сподіваюсь, її можна вибачити. Я вже доручив, щоб Архиєпископ Ґенсвайн повідомив про це у своїй заяві для преси 24 січня 2022 року. Це в жоден спосіб не применшує турботи і посвяти, які для тих товаришів були і залишаються очевидним імперативом. Я був глибоко вражений тим, що недогляд був використаний для підривання моєї правдомовності, а навіть для того, щоб представити мене як брехуна. Тому ще більше мене зворушили численні вирази довіри, сердечні свідчення і зворушливі листи підтримки, які я отримав від дуже багатьох осіб.

Я особливо вдячний за довіру, підтримку і молитви, які мені особисто висловив Папа Франциск.

На завершення я хочу подякувати малій родині з монастиря «Mater Ecclesiae», спільність життя з якими у радісні і важкі моменти дає мені внутрішню силу і підтримує мене.

Після слів подяки повинно тепер наступити визнання. Мене все більше заторкує те, що Церква з дня в день розміщує на початку відправи св. Літургії – в якій Господь дає нам своє Слово і себе самого – визнання наших провин і прохання про прощення. Ми публічно просимо живого Бога, щоб простив нам нашу провину, нашу велику і дуже велику провину. Зрозуміло, що слово «дуже велика» не стосується однаково кожного дня, кожного окремого дня. Але кожного дня виникає запитання, чи не повинен я сьогодні говорити також про великі і дуже великі провини. І каже мені у потішальний спосіб, що незалежно від того, наскільки великою є моя провина сьогодні, Господь мені пробачає, якщо я щиро дозволяю, щоб Він мене дослідив і якщо я направду є готовий змінити себе самого.

У всіх моїх зустрічах, особливо під час моїх численних апостольських подорожей, із жертвами сексуальних зловживань, вчинених священниками, я дивився в очі наслідкам дуже великої провини і навчився розуміти, що ми самі є втягнуті у цю дуже велику провину, коли легковажимо нею чи коли не встаємо супроти неї з необхідною рішучістю та відповідальністю, як це часто бувало і буває. Як і під час тих зустрічей, можу хіба вкотре висловити усім жертвам сексуального використання мій глибокий сором, мій великий біль і моє щире прохання про вибачення. Я мав велику відповідальність в Католицькій Церкві. Тим більшим є мій біль з приводу зловживань і помилок, що відбулись під час вершення мого служіння в окремих місцях. Кожен випадок сексуального зловживання є страшним і його неможливо виправити. Жертвам сексуального використання я складаю вирази найглибшого співчуття і шкодую про кожен окремий випадок.

Щоразу більше розумію озноб і страх, які пережив Христос на Оливній Горі, коли побачив усі страшні речі, які мав внутрішньо подолати. Той факт, що учні в цей час спали, на жаль, є ситуацією, що повторюється також сьогодні, і яка, як чую, також стосується мене. І тому можу лише молитись до Господа і всіх ангелів та святих, а також просити вас, дорогі брати і сестри, щоб молилися за мене до Господа Бога нашого.

Невдовзі я стану перед остаточним суддею мого життя. Хоча, оглядаючись на моє довге життя, я можу мати багато приводів для побоювання і страху, однак в дусі я радію, бо міцно вірю, що Господь є не лише справедливим суддею, але й товаришем і братом, який вже сам терпів через мої недоліки і тому, як суддя, є також моїм оборонцем (Параклетом). Перед обличчям години суду, ласка бути християнином стає для мене дуже очевидною. Те, що я є християнином, дає мені знайомство, а навіть більше, дружбу із Суддею мого життя і дозволяє мені перейти з довірою через похмуру браму смерті. У цьому контексті все ще пригадується мені те, що Іван говорить на початку Одкровення: бачить Сина Чоловічого у всій Його величі і падає до Його стіп як мертвий. Але Він кладе на нього свою праву руку і каже: «Перестань боятись! Це я…» (пор. Одкр.1,12-17).

Дорогі приятелі, з цими почуттями благословляю вас усіх.

Ватикан, 6 лютого 2022 р.

Бенедикт XVI