«Звіщення Євангелія, особливо в наші дні, вимагає багато любові до Господа, поєднаної з особливою винахідливістю», – сказав Папа Франциск, приймаючи у п’ятницю, 27 травня 2016 р., учасників Генеральної Капітули Згромадження Мале Діло Божого Провидіння, члени якого відомі також, як отці оріоністи, від імені засновника о. Луїджі Оріоне.

У світлі того, що «вся Церква покликана прямувати з Ісусом дорогами світу», щоб виходити назустріч людству, яке, за словами о. Оріоне, потребує «тілесного хліба і божественного бальзаму віри», Наступник святого Петра відзначив той факт, що учасники Капітули, з метою втілювати в життя ці слова засновника, обрали її темою ідентичність своєї спільноти, підсумовану словами: «слуги Христа та убогих».

«Ви покликані і посвячені Богові на те, щоб перебувати з Ісусом та служити Йому в убогих та виключених із суспільства. В них ви доторкаєтеся та служите Христовому тілові й зростаєте в єдності з Ним, завжди чуваючи над тим, аби віра не перетворилася в ідеологію, милосердна любов не применшувалася до філантропії, а Церква не стала звичайною неурядовою організацією», – сказав Папа.

Отець Оріоне заохочував своїх послідовників «шукати й лікувати рани люду», виходячи їм назустріч як в матеріальній, так і в моральній сферах. Святіший Отець закликав оріоністів дотримуватися цих вказівок, «які сьогодні є дійсними, як ніколи раніше». А чинячи так, вони «не лише наслідуватимуть Ісуса доброго Самарянина», але також створюватимуть людям нагоду для радості «від зустрічі з Ісусом та спасінням, яке Він усім приносить».

«Звіщення Євангелія, особливо в наші дні, вимагає багато любові до Господа, поєднаної з особливою винахідливістю», – вів далі Єпископ Риму, пригадавши, що ще за життя о. Оріоне його послідовників називали «священиками, які в русі», адже бачили їх завжди «серед людей», з швидким кроком, притаманним турботливим особам. Він також пригадав повчання святого Бернарда, що «любов завжди перебуває в дорозі».

«Разом з о. Оріоне, – сказав Папа, – також і я заохочую вас не залишатися зачиненими у своїх середовищах, але виходити назовні. Існує велика потреба священиків та богопосвячених осіб, які не зупинятимуться лише на харитативних інституціях, які є необхідними, але вмітимуть також виходити за їхні межі, щоби в кожне середовище, навіть найвіддаленіше, нести аромат Христової любові. Ніколи не втрачайте з поля зору ні Церкву, ні свою чернечу спільноту, навпаки, серце завжди повинне перебувати там, у вашій “горниці”, але далі слід виходити, щоби всім без різниці нести Боже милосердя».

У цьому контексті Святіший Отець зауважив, що служіння Церкві «буде настільки ефективним», наскільки докладатимуться зусилля для того, аби дбати про «особистий зв’язок з Христом» та про «духовне формування». А свідчення «краси посвячення» та доброго життя «слуг Христа й убогих» буде «прикладом для молоді». Адже «життя породжує життя, святий і задоволений чернець пробуджує нові покликання».