Вранці, 3 листопада, Папа Франциск очолив у базиліці Святого Петра заупокійну Месу за кардиналів і єпископів, які померли протягом цього року. «Нехай знайдуть вони в Бозі повноту радості у спілкуванні святих» молився Святіший Отець і, згадуючи їх пастирське служіння, закликав сучасних служителів Церкви оновити своє покликання, стаючи справжніми «слугами» в смиренній самопожертві, в наслідуванні Бога.

«Хто служить і дарує, в очах світу цього видається невдахою. Насправді ж життя можна знайти, лише втративши його. Бо життя, яке відрікається від себе і губиться в любові, наслідує Христа: воно перемагає смерть і животворить цей світ. Той, хто служить, рятує, і навпаки, хто не живе заради служіння, той не служить життю».

Про це нагадує євангельська вістка: Бог настільки полюбив світ, що заради нашого спасіння досягнув найвіддаленіших місць, в яких ми загубилися, - тобто смерті. Господь взяв на Себе цю смерть «з усіма її суперечностями», зазначив Папа, і тепер ми, «дивлячись на Нього і віруючи в Нього, знаходимо спасіння». Такий «стиль Бога, Який, самознищуючись, рятує нас Своїм служінням». Ця перемога без тріумфу, вона глибоко смиренна і г'рунтується на силі любові. Господь вчить нас багато чому:

«У Пасці Христовій ми бачимо заодно і смерть, і ліки проти смерті, а це можливо завдяки найбільшій Божій любові до нас, завдяки смиренній, такої, що понижує себе, завдяки служінню та вмінню стати рабом. Таким чином, Христос не тільки знищив зло, а й перетворив його на добро. Він змінив реальність не на словах, а на ділі; не зовнішньо, а у самій суті; не поверхово, а в корені. Він зробив з Хреста міст до життя. Ми також можемо здобути перемогу разом з Ним, якщо виберемо послужливу і смиренну любов, яка перебуватиме переможною на віки. Така любов не сурмить перед собою і не нав'язується, але вміє терпляче і довірливо чекати».

«У стилі Божої любові, - зазначив далі Папа Франциск, - нескінченно любити світ; ми ж, як правило, «любимо те, що нам здається необхідним і чого ми хочемо для самих себе». Тому ця Свята заупокійна Меса - сприятлива можливість попросити Небесного Отця звернути наші думки до «високого», до Бога, до наших ближніх, а не до власних потреб.

На завершення проповіді Папа Франциск звернувся з побажанням, щоб Пасха Господня стала для нас запорукою «звільнення від ефемерних турбот, які проходять і розчиняються у небутті».
«Нехай нам буде достатньо одного Христа, в Якому є і життя, і порятунок, і воскресіння, і радість. Тоді ми будемо служителями по серцю Його: не найнятими на службу чиновниками, але коханими дітьми, які віддають своє життя заради миру».