В актовому залі Папського Салезіянського Університету Папа Франциск поспілкувався з душпастирями, що мають досвід від 10 до 40 років служіння.

Після зустрічі 14 травня 2024 р. з душпастирями, які були висвячені понад 40 років тому, а 29 травня – з тими, що ще не досягли 10 років після рукоположення, Папа Франциск підсумував цей цикл зустрічей з духовенством Римської дієцезії, спілкуючись зі священниками з досвідом від 10 до 40 років служіння. Але якщо дві попередні зустрічі відбувалися на парафіях, цього разу довелося скористатися з гостинності Папського Салезіянського Університету, в актовому залі якого 11 червня 2024 р. після обіду й відбулася ця бесіда, адже саме до цієї вікової категорії належить значна більшість душпастирів.

Після молитви та прочитання євангельського уривка Святіший Отець запросив священників, а їх зібралося приблизно 200, до спілкування. Чимало з душпастирів з цієї категорії не могли прибути з огляду на виконання своїх обов’язків.

Яка Церква – вибір за нами

Серед тем, які обговорювалися, були душпастирські питання, пов'язані з дієцезією, роллю та ідентичністю священника, а також красою священничого служіння. Відповідаючи на запитання, Папа говорив про небезпеку впасти в мирськість, а також про необхідність поширювати прийняття в парафіях «на всіх, всіх, всіх!».

Дуже гостро постало питання про страждання людей, які потрібно супроводжувати близькістю, співчуттям і ніжністю, трьома якостями Бога, які потрібно особливо свідчити, для людей похилого віку. У цьому сенсі йшлося про важливість лікарняного душпастирства, а також про труднощі міста Риму, про надзвичайну ситуацію з житлом, заохочуючи чернечі згромадження, що мають приміщення, до великодушності, про поширення наркотиків, про трагедію самотності, про багатьох, що живуть своїм болем у невидимості. «У житті священика невидиме є важливішим за видиме, бо воно є насиченішим, болючішим», – сказав Святіший Отець, додаючи: «Наше завдання, як священиків, полягає в тому, щоб іти та шукати цих людей», адже «Церква є або пророчою, або клерикальною: вибір за нами».

Важливість соціальної доктрини

Під час діалогу йшлося про сучасну ситуацію в Європі та світі, й Папа з болем згадав про війни, що тривають у Святій Землі, в Україні, а також у М'янмі та Конго, про величезні інвестиції в озброєння, контрацептиви, ветеринарні витрати та естетичну хірургію. Щодо цього він закликав до праці в світлі соціальної доктрини Церкви, що заохочує до більшого зусилля задля спільного блага, заради миру, а в часи відсторонення та утримання, заохочувати до відповідального ставлення до політики, що є «найвищою формою милосердної любові».

На завершення Святіший Отець говорив про небезпеку ідеологій у Церкві та повернувся до питання прийняття до семінарій осіб з гомосексуальними нахилами, наголошуючи на необхідності приймати їх та супроводжувати в Церкві, але також на розсудливій вказівці Дикастерії у справах духовенства щодо вступу до семінарії. Насамкінець він подякував присутнім за їхню працю, закликаючи не зупинятися у своїй відданості, у спільнотному розпізнанні та вислуховуванні всіх, хто до них звертається.

Колони душпастирського служіння

Як зазначив єпископ-помічник Мікєле Ді Тольве, відповідальний за справи духовенства та богопосвячених осіб у дієцезії, «священники від одинадцяти до тридцяти дев'яти років після свячень – це ті, які вже мають відповідальні обов'язки в дієцезії, адже вони є парохами, префектами, капеланами, директорами відділів курії, займаються конкретними сферами душпастирської праці, такими як благодійність, або ж обіймають викладацькі посади в школах та університетах. Можна сказати, – додав ієрарх, – що вони є певною мірою стовпами душпастирського та пресвітерського життя дієцезії, адже саме на них покладено найбільшу відповідальність».