Послання Папи Франциска на ХХХІІ Світовий день молоді 2017 року
  • Птн, 07/04/2017 - 15:35

«Велике бо вчинив мені Всемогутній» (Лк 1, 49)

Дорога молоде,

Ми знову вирушаємо в дорогу після чудової зустрічі у Кракові, де відзначали ХХХІ Світовий день молоді та, в рамках Святого Року Милосердя, Ювілей для молоді. За провідників ми обрали святого Йоана Павла II і святу Фаустину Ковальську, апостолів Божого Милосердя, щоб дати конкретну відповідь на виклики нашого часу. Ми пережили напружений досвід братерства й радості та явили світові знак надії; відмінності в прапорах і мовах не спричинили розбрату чи розколу, а стали нагодою відчинити двері наших сердець, аби зводити мости.

Завершуючи Світовий день молоді у Кракові, я визначив наступну мету нашого паломництва, яке з Божою поміччю допровадить нас у 2019 році до Панами. У цій подорожі нас супроводжуватиме Пресвята Діва Марія, Та, Яку всі покоління називають благословенною (пор. Лк 1, 48). Новий етап подорожі пов'язаний із попереднім, під час якого ми більше уваги приділяли Блаженствам; він підштовхує нас уперед. Я щиро прагну, щоб ви, молоді люди, ішли в паломництво, не лише згадуючи минуле, а й маючи відвагу для сучасності та надію на майбутнє. Ці три аспекти, які завжди були у житті молодої жінки з Назарета, чітко виражені в темах наступних трьох Світових днів молоді. У поточному році (2017) ми розмірковували над вірою Марії, Яка в пісні «Magnificat» сказала: «Велике бо вчинив мені Всемогутній» (Лк 1, 48). Наступна тема (2018) – «Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога» (Лк 1, 30) – дозволить нам роздумувати про сміливу любов, із якою Марія отримала Благовіщення. Світовий день молоді 2019 року буде натхненний словами «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову» (Лк 1, 38) – сповненою надії відповіддю, яку Марія дала ангелові.

У жовтні 2018 року Церква скликатиме Синод єпископів на тему «Молодь, віра і розпізнання покликання». Ми звернемося до того, як ви, молоді люди, переживаєте досвід віри серед викликів наших часів. Також ми поміркуємо про те, як ви можете розробити план життя, розпізнавши своє покликання в широкому сенсі цього слова – до шлюбу, у мирському житті, у професійному середовищі, а може, до богопосвяченого життя чи священства. Я хочу, щоб підготовка до Світового дня молоді в Панамі та синодальний процес узгоджувалися між собою.

Наші часи не потребують «диванної молоді»

Згідно з Євангелієм від святого Луки, Марія, Яка прийняла послання ангела і відповіла «так» на заклик стати Матір'ю Спасителя, зібралася та швиденько вирушила в дорогу, аби провідати свою двоюрідну сестру Єлисавету, яка була вже на шостому місяці вагітності (див. 1, 36.39). Марія дуже молода; усе, благовіщене їй, було великим даром, але тягло за собою також серйозні проблеми; Господь запевнив Її у Своїй присутності й підтримці, проте в її розумі та серці багато речей залишилися нез'ясованими. Та Марія не замкнулася вдома, вона не була паралізована страхом або гордістю. Марія – це не той тип жінки, якій, аби почуватися добре, потрібен диван, на якому вона могла б комфортно й безпечно сидіти. Вона не належить до «диванної молоді» (пор. Виступ на молитовному чуванні, Краків, 30 липня 2016 р.). Якщо її старша двоюрідна сестра потребує допомоги, то вона не бариться, а відразу вирушає в дорогу.

Шлях до Єлисаветиного дому довгий: близько 150 кілометрів. Але молода дівчина з Назарета, натхнена Святим Духом, не знала жодних перешкод. Звісно, дні, проведені в подорожі, допомогли їй обміркувати чудесну подію, учасницею якої вона стала. Так само відбувається з нами, коли йдемо в паломництво: по дорозі згадуємо життєві події та намагаємося з'ясувати їхній сенс або поглибити своє покликання, яке реалізується згодом через зустріч із Богом і служіння іншим.

Велике бо вчинив мені Всемогутній

Зустріч двох жінок, молодої та старшої, повна присутності Святого Духа, наповнена радістю та здивуванням (див. Лк 1, 40-45). Дві матері, як і діти, яких вони носять в утробі, майже танцюють від радості. Єлисавета, вражена вірою Марії, вигукує: «Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа» (в. 45). Так, один із найбільших подарунків, які отримала Пречиста Діва, – це віра. Віра в Бога – безцінний дар, але його необхідно також прийняти, і саме тому Єлисавета благословляє Марію. Та ж відповідає співом «Magnificat» (Лк 1, 46-55), де знаходимо вираз «Велике бо вчинив мені Всемогутній» (в. 49).

Молитва Марії революційна -- це спів молодої дівчини, сповненої віри, яка усвідомлює свої обмежені можливості, але сподівається на Боже милосердя. Ця маленька, смілива жінка дякує Богові, бо Він споглянув на її малість, і дякує за справу спасіння, вчинену задля людей, бідних і покірних. Віра лежить у серці всієї історії Діви Марії. Її спів допомагає нам зрозуміти, що милосердя це вирішальний чинник в історії – як кожного з нас особисто, так і всього людства.

Коли Бог зворушує серце юнака чи дівчини, вони стають спроможні чинити направду великі діла. Оте «велике», що Всемогутній учинив у житті Марії, промовляє і про нашу життєву подорож – не безсенсовне блукання, а паломництво, яке, попри всю свою непевність і страждання, може віднайти в Бозі повноту (пор. «Ангел Господній», 15 серпня 2015 року). Ви можете сказати мені: «Але ж, отче, я дуже обмежений, я грішник, що я можу зробити?» Коли Господь закликає нас, він не дивиться на те, хто ми і що зробили. Навпаки, кличучи нас, Він дивиться на те, що ми можемо зробити, на любов, яку можемо виявити. Як юна Марія, ви може зробити своє життя таким інструментом, що дозволить удосконалити світ. Ісус закликає вас залишити слід у житті, слід, який визначив би історію – вашу та багатьох людей (пор. Виступ на молитовному чуванні, Краків, 30 липня 2016 р.).

Молодість – це не відокремленість від минулого

Марія трохи старша за підлітка, як і багато хто з вас. Проте в «Magnificat» Вона висловлює любов до свого народу, до його історії. Це показує нам, що бути молодим не означає відділитися від минулого. Наша особиста історія вписується в довгу течію спільнотного паломництва, яке тривало багато століть до нас. Як і Марія, ми є частиною народу. Історія Церкви вчить, що навіть тоді, коли народові доводиться переходити через бурхливе море, його провадить Божа десниця, яка дозволяє подолати важкі часи. Справжній досвід життя Церкви – це не флешмоб, коли люди призначають зустрічі, влаштовують невеличкі заходи, а потім повертаються на власні окремі шляхи. Церква плекає довгу традицію, яка передається з покоління в покоління, збагачуючись водночас досвідом кожної людини. І ваша історія також знаходить місце в історії Церкви.

Пам'ять про минуле допомагає сприйняти й безпрецедентні втручання, які Бог хоче вчинити у нас і через нас. У них ми відкриваємо, що Він обрав нас Своїм знаряддям, співпрацівниками для реалізації плану Спасіння. Ви, молоді люди, також можете вчинити великі речі, узяти повнішу відповідальність, якщо розпізнаєте милостиве й усемогутнє діяння Бога у своєму житті.

Я хотів би поставити вам кілька запитань. Як ви «зберігаєте» в пам'яті події й життєвий досвід? Що ви робите з фактами й образами, закарбованими в пам'яті? Декому з вас, хто зазнав особливих страждань у різних обставинах, хотілося б «скасувати» минуле, скористатися правом на забуття. Однак дозвольте нагадати вам, що не буває святого без минулого, а грішника без майбутнього. Перлина народжується з рани устриці! Ісус Своєю любов'ю може зцілити наші серця, перетворюючи наші рани на справжні перли. Як сказав святий Павло, Господь може показати силу через наше безсилля (пор. 2 Кор 12, 9).

Та спогадів не треба нагромаджувати, наче в пам'яті жорсткого диска. Ви не зможете записати всього й у віртуальному «хмарному сховищі». Потрібно навчитися перетворювати факти минулого на динамічну реальність, про яку потрібно роздумувати, з якої можна було б винести уроки й сенси для сьогодення та майбутнього. Це завдання складне, але конче необхідно віднайти провідну нитку Божої любові, яка скріпляє все наше існування.

Багато хто вважає, що ви, молодь, буцімто зверхні та позбавлені пам'яті. Я абсолютно не згоден із цим! Однак треба визнати, що наші часи вимагають уміння замислитися про своє життя та планувати його на майбутнє. Мати минуле – це не те саме, що мати історію. У нас може бути багато спогадів, але скільки з них справді конструктивні? Скільки з них мають значення для наших сердець і допомагають надати сенс існуванню? У соціальних медіа на численних фотографіях з'являються молоді обличчя, коли йдеться про події більш-менш реальні, але ми не знаємо, скільки у цьому є «історії» й досвіду, якими можна поділитися, які вказували б на мету і мали б сенс. Телепрограми переповнені так званими «реаліті-шоу», але все це – не справжні історії, а тільки хвилини, які спливають перед камерами, коли герої живуть нинішнім днем без жодного плану. Не дайте обманути себе фальшивими образами реальності! Будьте творцями своєї історії, ухвалюйте рішення щодо свого майбутнього!

Як підтримувати єдність, наслідуючи приклад Марії

У Писанні сказано, що Марія пильно зберігала все це, роздумуючи у своєму серці (див. Лк 2, 19.51). Ця проста дівчина з Назарета прикладом навчає нас зберігати пам'ять про життєві події, а також учить поєднувати їх, відтворюючи єдність фрагментів, які разом можуть створити мозаїку. Як цього досягти на практиці? Дам вам кілька порад.

Наприкінці кожного дня зупинімося на кілька хвилин, аби згадати хороші моменти й виклики, успішні й неуспішні справи. Так ми перед Богом і самими собою можемо висловити почуття вдячності, каяття й довіри, а якщо виникне бажання, то й зробити відповідну нотатку в записнику, ведучи свого роду духовний щоденник. Це й буде молитвою в житті, через життя і про життя. Це напевно сприятиме кращому осягненню великих речей, які Господь вчиняє кожному з нас. Як казав святий Августин, Бога можна знайти у величезному будинку нашої пам'яті (пор. Сповідь, книга X, 8, 12).

Читаючи «Magnificat», розуміємо, як добре Марія знала Слово Боже. Кожен вірш піснеспіву має аналог у Старому Завіті. Молода Мати Ісуса знала молитви свого народу напам'ять. Звісно, Вона вивчила їх від своїх батьків, бабусь і дідусів. Яке ж важливе передання віри з покоління в покоління! Молитви, передані нам предками, це скарб, прихованим у духовності й культурі простих людей, який ми називаємо народною побожністю. Марія збирає спадщину віри свого народу й укладає її наново – піснеспів дівчини цілковито самостійний, але водночас це піснеспів усієї Церкви. Уся Церква співає разом із Нею. Важливо, щоб ви, молодь, могли співати власний «Magnificat» і зробити своє життя подарунком для всього людства, долучившись до історичної традиції та молитви тих, хто був до вас. А для цього необхідно добре знати Біблію, Слово Боже, щодня читати його, порівнювати з подіями свого життя, прочитувати щоденні події у світлі того, про що йдеться у Писанні. У молитві й молитовному читанні Біблії (т. зв. «Lectio Divina») Ісус запалить ваші серця, осяє ваші стежини навіть у найважчі моменти життя (пор. Лк 24, 13-35).

Марія вчить нас жити в євхаристійному вимірі: дякувати і плекати поклоніння, а не просто зосереджуватися на проблемах і труднощах. У динаміці життя сьогоднішні прохання перетворяться на завтрашній подячний мотив. Ваша участь у Святій Месі та хвилини, коли ви долучалися до Таїнства Примирення, будуть одночасно кульмінацією та відправною точкою: життя щодня оновлюватиметься у прощенні, стаючи постійною прославою Всевишнього. «Довіртеся Божій пам'яті. [...] Його пам'ять – це чутливе й прихильне серце, яке тішиться, усуваючи всі сліди нашого зла» (Проповідь під час меси. Краків, 31 липня 2016 року).

Ми бачили, що «Magnificat» плине з серця Марії в ту мить, коли вона зустрічає старшу сестру Єлисавету. Своєю вірою, метким оком і словом та допомагає Діві краще зрозуміти велич Божого діяння в Ній і тої місії, яку Бог Їй довірив. А чи розумієте ви, яке це надзвичайне джерело багатства – зустріч молоді й людей похилого віку? Які важливі для вас літні люди, ваші бабусі та дідусі? Ви слушно прагнете «вирушити в політ», ви плекаєте в серцях багато мрій, але вам потрібна мудрість і бачення старших. Важливо, щоб ви, готуючись до польоту, зважили на своє коріння та перейняли естафету від попередників. Аби побудувати змістовне майбутнє, треба знати події минулого та мати позицію щодо них (пор. Amoris laetitia, 191.193). Ви, молодь, маєте силу, а літні люди мають пам'ять і мудрість. Як Маріє на Єлисавету, дивіться на старших, на бабусь і дідусів. Вони розкажуть вам те, що викличе ентузіазм вашого розуму та зворушить серця.

Будувати нові часи у творчій вірності

Це правда, що ви не маєте за плечима досвіду багатьох літ, а тому вам може бути важко приділити належну увагу традиції. Майте на увазі, що така увага не означає традиціоналізму. Аж ніяк! Коли Марія в Євангелії каже: «Велике вчинив мені Всемогутній», – це означає, що «великі справи» ще не завершилися, а все ще тривають тут і тепер. Ідеться не про сиву давнину. Увага до минулого не означає, що треба тужити за ним або бути прихильним до певного періоду історії; тут іде мова про здатність розпізнавати своє коріння, щоб завжди повертатися до найважливішого й будувати нові часи з творчою вірністю. Плекання пам'яті, яка паралізує й вимагає робити завжди те саме, завжди так само, було б нещастям і нікому, зрештою, не допомогло б. Це великий Божий дар, що ви часто, висловлюючи сумніви, мрії та запитання, сперечаєтеся з тими, хто твердить, що реальність не може бути інша.

Суспільство, яке визнає тільки сучасність, схильне зневажливо ставитися до всього, успадкованого від минулого, як-от інститут шлюбу, богопосвяченого життя чи священицької місії. Останнім часом їх сприймають радше як безглузді й архаїчні форми. Вважають, що краще жити, залишаючи ситуацію, так би мовити, «відкритою», поводитися в життєвих обставинах, як у реаліті-шоу, без плану й без мети. Не дайте вас обманути! Бог прийшов, щоб розширити горизонти нашого життя в усіх напрямках. Він допомагає нам віддати належне минулому, аби краще планувати щасливе майбутнє: але це можливо тільки тоді, коли ми переживаємо справжній досвід любові, яка набуває конкретної форми через розпізнання Божого покликання та через уміння з покорою прийняти це покликання. І тільки це робить нас справді щасливими.

Дорога молоде, довірмо ж наше паломництво до Панами та процес підготовки до наступного Синоду єпископів материнському заступництву Пресвятої Діви Марії. Я закликаю вас пам'ятати про дві важливі річниці, що припадають на 2017 рік: триста років віднайдення образу Богоматері Апаресіди (Бразилія) та столітній ювілей об'явлень у Фатімі (Португалія), куди з Божою допомогою я вирушу в паломництво у травні цього року. Святий Мартин деПоррес, один із покровителів Латинської Америки та Світового дня молоді 2019 року, на знак синівської любові у щоденному смиренному служінні зазвичай приносив найкрасивіші квіти для Марії. Ви теж, подібно до нього, плекайте близькі та дружні стосунки з Божою Матір'ю, довіряючи Їй свої радості, тривоги і проблеми. Повірте, ви ніколи не пошкодуєте про це!

Молода дівчина з Назарета, яка, аби стати ближчою до своїх дітей, в усьому світі у багатьох образах і під багатьма іменами їм являлася, нехай заступиться за кожного з нас і допоможе оспівувати великі справи, які вчинив Господь у нас і через нас.

Франциск, Папа

Дано у Ватикані, 27 лютого 2017 року, у день святого Гавриїла від Матері Божої Болісної

(Переклад КМЦ за текстом www.vatican.va)


Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць