Середа 30 тижня

Євангеліє

Мр. 8, 30–34

«Геть від мене, сатано!»

Ця фраза може звучати для нас дивно, адже Христос, Який десь хвилю перед тим вказує на Петра як на ту скелю, на якій збудує Свою Церкву, не вагаючись називає Петра сатаною. А є так, бо Ісус зауважив, що в цей час у своїй поведінці та судженні Петро піддається впливу сатани, приймає його думки. А ці помисли надто прості, надто людські та душевні. Оскільки Христос вказує, що Його шлях йде через страждання і терпіння, а Петро дає Ісусові пораду, яку йому підсуває диявол, щоб Він якось того уникнув.

Наше життя – це дорога, через яку нас веде Господь. Яких би воно не було сповнене скорбот, труднощів, проблем, завжди маємо пам’ятати, що за усім стоїть Господь. І все, що стається, не позбавлено сенсу. Бог чомусь посилає не тільки радість і щастя, а й терпіння і страждання в наше життя. Може, ми і не бачимо в цьому логіки і потреби, але дуже важливо пам’ятати, що Бог має свій план на наше життя, і бути витривалим. Так як Господь, наш Спаситель, прийняв волю Отця, так і ми маємо з миром і спокоєм приймати все, що би нам Господь не посилав в наше життя, не піддаючись спокусі нарікати і зневірюватись.

Апостол

Євр. 10, 1–18

«Бо Він лиш одним приносом удосконалив назавжди тих, що освячуються»

Якщо ми хочемо змінитися, викорінити з себе якусь негативну рису, то бачимо, що треба докласти немало старань, щоб лиш щось змінити в собі. З досвіду знаємо, як це не легко. Іноді працюємо над собою і, здавалось би, подолали ту чи іншу ваду, пристрасть, а вона повертається. Через довгі місяці та роки життя втрачаємо надію, що щось зможемо змінити, що зможемо стати інакшими.

Але Христос дивиться на наші недосконалості зовсім інакше, Він не тільки не розчаровується в нас, Він уже дарував нам досконалість. Ми спосібні бути досконалими, лиш би ми цього забажали. Як сказав апостол Павло: все можу в укріплюючому мене Христі. Господь нас обдарував досконалістю, значить жити свято ми спроможні.

Нині читаємо, що лише один принос зробив нас досконалими – жертва Христа, тому не падаймо у відчай, а вірмо, що смерть Господа за нас не була випадковою!

+Венедикт