Слово до молоді з нагоди фестивалю присвяченого 122-ій річниці уродин Євгена Коновальця
  • Нед, 16/06/2013 - 22:54

Слово до молоді з нагоди фестивалю присвяченого 122-ій річниці уродин Євгена Коновальця

 

Всечесні отці,
Високодостойні представники влади, гості,
Достойні та любі учасники фестивалю,

найперше дякую за те,  що ви запросили нас, представників духовенства, взяти участь у відкритті цього фестивалю. Вважаю, що дуже важливо те, щоб наша молодь та наша нація, насамперед, були глибоко духовними та віруючими людьми. Мабуть, про це сказав би дуже відверто й гостро Євген Коновалець, виходець цього села, який любив свою Церкву, свій народ, здобував, як йому було можливо, незалежність та волю для своїх краян. Хоч народився в тодішній Австро-Угорській державі, однак, з гордістю пам’ятав, що він українець і повинен від себе внести вклад у здобуття суверенітету та незалежності України. Його життя не було легким. Народився у вчительській родині. У 1901-1909 рр. навчався в Академічній гімназії у Львові. Згодом вивчав право на юридичному факультеті Львівського університету. У 1912 р. став секретарем львівської філії «Просвіти», тісно співпрацював з друкованим органом організації — місячником «Письмо з Просвіти», був членом «Академічної громади». Як студент, його громадська активність набирала широких горизонтів. На початку Першої світової війни 2 серпня 1914 року Коновалець Є. був мобілізований до австрійської армії, теж, потрапив у російський полон. Втік з табору й добрався до Києва у 1917 році. Був обраний командиром Куреня Січових Стрільців у 1918. Не буду конкретно вдаватися у багатогранну біографію, цього полководця, який боровся проти різних окупаційних режимів, зазначу лише те, що цей невтомний патріот не знеохочувався нічим, бо цінив у собі велику відповідальність за краще майбуття для своїх співвітчизників. Згодом, був змушений емігрувати  і з грудня 1922 року жити у Чехословаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії. Діяльність Коновальця, яка користувалась всезростаючою підтримкою української молоді, намагання поставити українське питання у Лізі Націй та постійні заходи з налагодження націоналістичного підпілля в УРСР, викликали занепокоєння у більшовицького керівництва в Москві. Там винесли йому заочний смертний вирок. 23 травня 1938 Павло Судоплатов передав у Роттердамі в кафе готелю «Атланта» Євгену Коновальцю вибухівку, закамуфльовану підривниками НКВС під коробку цукерок з українським орнаментом як подарунок «від друзів». Після того як коробка була перевернута у горизонтальне положення, вона вибухнула. Помер, маючи всього 46 років, але не здавався духом у своїй діяльності та вірив у те, що Україна стане суверенною державою. Похований на цвинтарі Кросвейк у Роттердамі.

 

Коротко кажу це тому, щоб пригадати кожному та кожній із нас про велику відповідальність у ділянці гідного виховання молодого покоління, яке повинно стати ще кращим від нас, старших, щоб проголошення незалежності та суверенітету України було поставлено на шануванні себе самих та пошані нашої України, її народу, - іншими державами та народами. Нажаль, ми поділені. За роки проголошення незалежності України у нас ще не було доброго керівництва, відповідального уряду, тільки - «влада та опозиція». А хочеться, щоб ми знали собі ціну, щоб наш народ був з’єднаний у сильну націю, щоб наші батьки та молодь не покидали своїх сімей та родин, виїжджаючи за кордон у пошуках праці, заробітку та нормального життя. Стверджуємо, що на нашій Церкві та інших - щиро українських, також, лежить відповідальність та завдання: виховувати вірних в дусі глибокого довір’я до Бога та патріотичної любові до свого народу.

 

Дуже приємно читати на вашому сайті, що під час цього заходу, у Зашкові, призначена комендатура, яка буде слідкувати, щоб не вживати алкоголю та не палити цигарок, хто часом забув би про це. Це – гарний крок виховання та волелюбності! Господь благословить народ, який живе у примиренні з ним, який уникає духовних злочинів, а дбає про чистоту свого серця та свого сумління. Коли сини Ізраїлю грішили, не служили своєму Богові, попадали в неволю. В книзі Юдит написано: «Тепер навернулись вони знову до свого Бога та й повернулись назад із розсіяння, де були розкидані, і зайняли Єрусалим, де і їхня святиня, і заселили знову гірський край, що опустів» (Юд 5,19). Люди, які не зберігали приписів Господніх, попадали в полон, були виселені ворогом зі своїх земель, терпіли поневолення тощо. Коли ж поверталися служити Богові, Господь беріг свій народ, обдаровував його духовними дарами, гідним життям, благословив країну, покликав гідних провідників, що дбали за людей та їхнє гідне честі й людського достоїнства життя. Необхідно зростати у вірі до Бога та любові до свого краю!

 

Бажаю усім гарного й світлого свята! Мудро використовуймо час, щоб наші серця горіли справедливістю, пошаною одні до одних та любов’ю! Хай Господь благословить!

 

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

15 червня 2013 р.Б. c. Зашків, Жовківський район.

Джерело: www.ugcc.lviv.ua