Капелани з України, отець Петро Верхоляк та отець Максим Рябуха, повернулася з триденного конгресу студентських душпастирів у Лодзі.

На конгресі в Лодзі на тему "Бути і ставати відповідальними в житті" з'їхалися понад 50 учасників з 18 країн Європи. Основою для роздумів учасників конгресу стала енцикціка Папи Івана Павла ІІ "Євангеліє Життя".

Гасло першого дня конгресу – "Бути і ставати відповідальними за життя". Наступного дня на капеланів чекали доповіді "Відповідальність, милість і харитативне служіння" нідерландського професора Пауля ван Гіста, а також "Моє життя" польського професора соціології Каї Кажмерської.

Зокрема, професор Кажмерська на власному прикладі наголошувала на ролі батьків та ролі сім'ї у формуванні життя майбутнього студента: "Моє теперішнє і майбутнє закорінене у моєму минулому". Коли молода людина намагається відірватися від сім'ї, їй не вдається стати людиною вповні. Навіть якщо в минулому були труднощі, проблеми в сім'ї, ти мусиш прийняти своє коріння.

Опісля в робочих групах капелани обговорювали проблему вартості життя в своїх країнах, та те, як Церква може допомогти студентам у цьому питанні: чим ми, як капелани, можемо допомогти їм зрозуміти цінність власного життя, справитись із такими викликом сучасного світу, як глобалізація, коли людина стає гвинтиком і губиться у системі, втрачає свою ідентичність, вартість.День завершився презентаціями осередків академічного душпастирства Польщі, опісля чого представники різних країн, зокрема Франції, Італії, Румунії, Греції, Португалії й України, ділилися особливостями душпастирювання у неформальній обстановці.

Третій день запам'ятався промовою архиєпископа Люксембурзького Джейн-Клауда Голеріха "Віра, яка пронизує життя". 23 роки він душпастирював у Японії: був професором столичного університету і паралельно вів служіння для студентів-католиків. З його ініціативи японські молоді люди їхали у бідні села Камбоджі й Таїланду, де вони бачили й пізнавали цінності місцевих людей. Такими цінностями виявилися Бог сім'я і їхня "мала батьківщина", тобто їхнє село. Коли вони поверталися додому, у глобалізоване Токіо, вони вже теж мали цінності й не почувалися відірваними від коріння.

Після промов всі учасники конгресу мали змогу помолитись перед мощами святих Максиміліяна Кольбе та Фаустини Ковальської та відвідати музей-концтабір Радегаст.

Конгрес закінчився Службою Божою та промовою кардинала Зенона Грохолевського, вислуженого Префекта Конґреґації Католицького виховання. Кардинал підсумував такі п’ять пріоритетів академічного душпастирства:
виховання студентів, відповідь на виклики морального релятивізму, життя у найвищому вияві любові, поширення культури та шлях до осягнення всестороннього гуманізму.

о. Петро Верхоляк