Проповідуючи під час Святої Меси в Улан-Баторі, Святіший Отець зосередився на внутрішній спразі людини та любові, яка її втамовує.

Завершенням третього дня перебування Папи Франциска у Монголії стала Свята Меса, яку він у неділю, 3 вересня 2023 р., очолив у льодовому палаці «Степова Арена». На Євхаристійне богослужіння з Наступником святого Петра зібралися місцеві католики, а також паломники із країн регіону. У своїй проповіді Святіший Отець відзначив стан людини, який характеризується, зокрема, пошуком радості та щастя, шукаючи відповідь, яка з’являється завдяки зустрічі з живим Богом.

Відкрити таємницю справжньої радості

На початку проповіді Папа Франциск зосередив свою увагу на прагненні Бога, про що взиває псалмоспівець: «Тебе душа моя прагне, тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній» (Пс 63,2). За його словами, цей чудовий заклик супроводжує наш життєвий шлях посеред пустель, які ми покликані перетнути. І саме в цій посушливій землі нас досягає Добра Новина: ми не самотні в нашій мандрівці, адже Бог Отець послав Свого Сина, щоб дати нам живу воду, щоб втамувати спрагу наших душ (пор. Йо. 4,10). «А Ісус – ми щойно почули Його в Євангелії – показує нам шлях, як втамувати нашу спрагу: це шлях любові, яким Він пройшов аж до кінця, аж до хреста», – наголосив Святіший Отець.

На думку проповідника, ми в першу чергу покликані розпізнати нашу внутрішню спрагу, що перегукується зі словами псалмоспівця, який волає до Бога через те, що його життя нагадує пустелю. У цьому Наступник апостола Петра скерував свій погляд на Монголію, позначену посушливістю степу та пустель, що нагадує суттєвий аспект біблійної духовності, представлений постаттю Авраама. Всі ми є кочівниками Бога, «паломниками у пошуках щастя та мандрівниками, спраглими любові». «Пустеля, про яку говорить псалмоспівець, стосується, таким чином, нашого життя: ми є тією посушливою землею, яка прагне чистої води, що зволожує до глибини; це наше серце прагне відкрити таємницю тієї справжньої радості, яка може нас супроводжувати і підтримувати навіть посеред екзистенційної посухи. Так, ми носимо в собі невгамовну спрагу до щастя, ми шукаємо сенс і напрямок свого життя, мотивацію для діяльності, яку здійснюємо щодня, і, перш за все, ми спраглі любові, бо тільки любов по-справжньому вдовольняє, дає нам добре почуватися, насолоджуватися красою життя, відкриває нас на довіру, даючи відчути смак краси життя», – зауважив Папа Франциск. За його словами, християнська віра дає відповідь на цю спрагу, відкриваючи нас на зустріч із живим Богом-Любов’ю.

Любов, яка втамовує нашу спрагу

Відтак Святіший Отець вказав на основу християнської віри, яка полягає в тому, що Бог є любов’ю, і у своєму Сині Ісусі став близьким до нас. «Це правда, що іноді ми почуваємося як пустельна земля, пересохла і безводна, але так само правда, що Бог піклується про нас і пропонує нам чисту воду, яка втамовує спрагу, живу воду, яка вливається в нас і оновлює нас, визволяючи від небезпеки посухи. Цю воду дає нам Ісус», – зазначив Папа Франциск. Цитуючи святого Августина, він сказав, що для того, щоб ми не занепали духом у цій пустелі, Господь окроплює нас росою Свого слова. «Ці слова нагадують вашу історію: у пустелях життя і у тягарі бути маленькою спільнотою, Господь дбає, щоб вам не забракло води Його слова, особливо через проповідників і місіонерів, які, помазані Святим Духом, сіють її красу. І Слово завжди повертає нас до основ віри: дозволити Богу любити нас, щоб наше життя стало приношенням любові. Бо тільки любов по-справжньому втамовує нашу спрагу», – відзначив Святіший Отець, промовляючи до вірних Церкви у Монголії.

Хрест вчить нас любові

Роздумуючи над недільним Євангелієм (пор. Мт. 16,21-27), Наступник апостола Петра вказав на спосіб Божого мислення. У євангельському уривку апостол Петро, почувши, що Ісус має йти на страсті та смерть на хресті, переконує Його в тому, що Він неправий. Проте, Господь дорікає Петрові, оскільки такий спосіб мислення є «світським», а не Божим. «Якщо ми думаємо, що успіху, влади, матеріальних благ достатньо, щоб вгамувати спрагу в нашому житті, то це світський менталітет, який не веде до нічого доброго, навпаки, залишає нас сухішими, ніж раніше», – сказав Папа Франциск, вказуючи на Господні слова про необхідність взяття свого хреста (пор. Мт 16,24). Тому найкращий з усіх шляхів – обійняти Христовий хрест. «В основі християнства лежить ця шокуюча та надзвичайна новина: коли втрачаєш своє життя, коли великодушно його віддаєш на служінні, коли ризикуєш ним, присвячуючи його любові, коли безкорисливо даруєш його іншим, тоді воно повертається у надлишку, вливає радість, яка не минає, мир серця, внутрішню силу, яка підтримує», – зазначив Святіший Отець, додаючи, що тільки любов лікує наші рани та дарує справжню радість.

Прямувати Христовою дорогою

Відтак, як зауважив далі проповідник, Христос у євангельському уривку закликає ступати за Ним (пор. Мт. 16,23), тобто стати Його учнем і йти такою самою дорогою, як Він. «Тоді, завдяки благодаті Христа і Святого Духа, ми зможемо ступати дорогою любові. Також і тоді, коли любити означає зректися себе, боротися з особистим і мирським егоїзмом, ризикувати життям у братерстві. Бо хоч і є правдою те, що все це коштує зусиль і жертв, а іноді означає необхідність зійти на хрест, ще більш правдивим є те, що коли ми втрачаємо своє життя заради Євангелія, Господь дає нам його в надлишку, сповнене любові і радості, на віки», – сказав на завершення проповіді Папа Франциск.