Надмірне і неадекватне використання інтернету може спровокувати обсесивно-компульсивний розлад, інтернет-залежність, особливо небезпечний для молоді. Такий висновок зробили автори дослідження, проведеного Асоціацією глядачів. Результати дослідження були представлені в римській мерії.
На презентації виступив монсеньйор Нунцій Галантіно, генеральний секретар Італійської єпископської конференції. Він підкреслив, що в нашому повсякденному житті інтернет поширився завдяки тому, що він зручний і безкоштовний. Але за нього доводиться платити порушенням конфіденційності, зауважив єпископ, задаючись питанням про бездіяльність так званого гаранта конфіденційності.

В дослідженні наводяться такі дані: з 2000 студентів 15 відсотків розвинули синдром інтернет-залежності за 12 місяців, вони практично залишили навчання, впали в стан депресії і почали курити. В Італії цей синдром поки що не вважається захворюванням, проте при римській клініці «Джемеллі» вже діє спеціальна амбулаторія, в якій спостерігаються більш 700 пацієнтів, 80 відсотків з яких - підлітки від 11 до 14 років. Як правило, їх приводять зневірені батьки, безсилі перед поведінкою дітей і які не розуміють  причин. Батьки відзначають, що їхніх дітей «не впізнати». Про це розповідає на сторінках газети італійського єпископату «Аввеніре» директор амбулаторії Федеріко Тоніоні.

Сьогоднішніх дітей часто називають «цифровими з народження», і цей термін сприяє ідеї про те, ніби вони народилися «в іншому світі», пояснює Тоніоні. У цьому світі самі поняття відстані, близькості та дальності, перевернуті, так що далеке сприймається близьким і навпаки. Крім того, цифрове спілкування, яке є миттєвим, практично анулює в людині здатність до очікування і здатність перебувати на самоті. Це призводить до компульсивності. Директор амбулаторії інтернет-залежності вважає, що причиною тому стала нестача часу, вона віддаляє батьків від дітей, створюючи порожнечу, в якій важко навіть мати здорові конфлікти. Медик зазначає, що юні пацієнти насилу дивляться в очі, а коли дорослі дивляться їм в очі, то вони відчувають себе «переслідуваними». Ще одна особливість цих підлітків - це нездатність червоніти: вони обговорюють в чаті делікатні питання, які в реальному житті неможливо обговорювати без емоцій. Таким чином, вони втрачають здатність «спілкуватися за допомогою тіла», їхні почуття «не проходять через совість». Втрата здатності до невербального спілкування пояснюється відсутністю фізичного контакту при цифровому спілкуванні. Монітор ніби охороняє підлітка від емоцій, яких він «не може собі дозволити», а тому захищається від них. Це веде до соціальної ізоляції, до нездатності до живого спілкування -  до контакту віч-на-віч, а також до інтернет-цькування.