В чому сила, брате?
  • Втр, 07/04/2020 - 19:11

Сила в людському розумінні цілком відрізняється від сили в розумінні Божому. Точніше, навіть є чимось протилежним до неї – слабкістю - нездатністю взяти верх над пристрастями, опанувати себе. «Що в людей високе – осоружне Богові» (Лк 16,15), - каже Ісус кожному, хто все ще вбачає силу в грошах. А у відповідь фарисеї, які люблять гроші, як тоді, так і тепер, насміхаються з Нього (пор. Лк 16,14), з Його науки, вважаючи її нехосенною, а тому нежиттєздатною.

Однак вчення Ісуса Христа, збережене і передане Його Церквою, ось уже дві тисячі років тримається, дає відповіді на різні запитання часу, відбиває численні напади, розвивається і дає надію мільйонам людей по всьому світу, тоді як ті, що «неслись думками вгору і надіялись на нетривке багатство» (пор. 1 Тм 6,17), своєю силою змогли скористатися лише до могили. Та й невідомо, чи навіть протягом цього короткого проміжку часу вони змогли нею насолодитися, чи не мучили їх докори сумління, страх втрати або проблеми, які, як би не хотілося, багатство розв’язати не може.

Сила від влади, багатства, агресії є мильною бульбашкою. Хай вона протримається за земними часовими мірками дуже довго, врешті-решт лусне, і залишиться від неї хіба що пляма комплексів, зранень, пороків, які ховалися за її барвистою оболонкою. Бо часто саме вони розхитують людину ізсередини, роблять її слабкою, і вона, не маючи внутрішнього стержня чеснот та життя з Богом, шукає свою силу, свою опору у таких ось нетривких речах.

Натомість «ті, які звіряються на Господа, - подібні до гори Сіон, що не хитається, що пробуває вічно» (Пс 125(124),1). Вони не потребують шукати сили деінде, бо переконалися, що справжнім її джерелом є Бог. Все решта – допоміжні засоби. Їм байдужі насмішки «фарисеїв» цього віку, які вважають їх безсилими, «слабаками», мають «за овець, призначених на заріз» (Рм 8,36; Пс 44(43),23). І то в буквальному розумінні. Вірні христовому вченню витривали не одне переслідування від могутніх і багатих імперій. Часто цю вірність засвідчили навіть своїм життям, і тепер в Небі споглядають Божу велич. Багато з них удостоїлися і земної шани у відправах Літургійного року, тоді як їхні переслідувачі з ганьбою зійшли з історичної арени.

«Немічне Боже міцніше від людської сили» (1 Кр 1,25), - ця висловлена Апостолом народів істина справджується по сьогоднішній день. Справдилася вона на Українській Греко-Католицькій Церкві, переслідування з боку більшовицького режиму зробили яку лише сильнішою, однак загладити не змогли. Натомість радянська імперія впала, а її безбожницька ідеологія конає в конвульсіях, аби остаточно відійти на смітник історії.

Міряючи силу людськими мірками, ніхто б не наважився передбачити перемоги Майдану в 2014 році і того, що одна з найпотужніших армій світу зламає зуби на Сході України, наткнувшись на шалений опір натхненних цінностями правди, справедливості, любові, свободи героїв. Ці цінності рятували наших хлопців навіть тоді, коли, здавалося, вони позбавлені усіх необхідних для виживання засобів. Тим то справдилися слова Юди Макавея: «Перемога на війні не в безмежнім війську, а в силі, що походить з неба» (1 Мак 3,19). Він також з невеликим військом, але, заручившись Божою допомогою, завдавав поразок найбільшим тогочасним імперіям, обстоюючи незалежність Юдеї та її віру в єдиного Господа неба й землі.

«Марна надія конем перемогти, він не врятує великою силою своєю» (Пс 33(32),17), - показує нам псалмопівець, як перед Господом нікчемніє найпотужніше озброєння свого часу. «Ті колісницями, ці кіньми, а ми ім’ям Господа Бога нашого – сильні! Ті похитнулися й упали, ми ж стоїмо й тримаємось міцно!» (Пс 20(19),8-9).

Вистоїмо і ми, українці, коли робитимемо все згідно з Божим законом. І не врятують наших противників системи залпового вогню, зенітні ракетні комплекси та ядерна зброя. Якщо ми триматимемось Бога та Його установ, то нашим на перший погляд безсилим Він засоромить сильних (пор. 1 Кр 1,27). Вистоїмо проти ворогів, яких фіксує прилад нічного бачення, і яких фіксує лише мікроскоп. Вистоїмо… «Бо з нами Бог» (Іс 8,10). Лиш би ми залишалися з Ним усюди: в окопах, в храмах, на самоізоляції.

Василь Калита