На Архиєрейській Божественній Літургії з владикою Максимом співслужили священники з різних куточків України. Неймовірної урочистості та зворушливості богослужінню додали чудовий спів та прислуга братів-семінаристів Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, як зазначає місцева пресслужба.

Під час проповіді, роздумуючи про неділю сліпородженого, владика Максим зазначив: «Цей день і ця неділя є черговим подарунком Бога у нашому житті. Неділя сліпородженого вкотре відкриває перед нами, як Христос невтомно крокує, бігає різними стежками і вулицями Святої Землі. Він є непосидючий у бажанні зустрічі, у бажанні бути поруч, у бажанні пригорнути кожну людину і кожній дати відчути глибину Божої Любови».

 

 

Відтак архиєрей продовжив: «Сьогодні, проходячи повз одного чоловіка, який сидів край дороги і жебрачив, як робило багато інших людей, учні зупиняють Христа і питають, хто згрішив: він чи його батьки. Євреї знали у старозавітньому часі, що кожна неміч є наслідком людського гріха. І відповідь Христа виявилася революційною, на яку ніхто не чекав: „Ні він не згрішив, ні батьки його, але щоб діла Божі виявились на ньому“. Христос воліє через наше життя засвідчувати Божу любов, турботу, опіку і присутність. І цим самим він перевертає наше з вами мислення та показує нам, що навіть у найбільших викликах і труднощах Бог ніколи нас не полишає. Коли дозволяємо Богові бути поруч з нами, усе наше життя переображається, перемінюється і наповнюється Божим світлом. Христос пригадує нам „Я — світло світу“. Щоразу, коли шукаємо відповіді на наші життєві питання, маємо знову і знову пригадувати собі, що тільки у Бозі є відповіді на всі, навіть найскладніші, питання і виклики».

 

 

В часі своєї проповіді архиєрей пригадав також про цінність покликання до священства новопоставленого отця Маркіяна: «Святі Тайни, які ми з вами приймаємо, зокрема Євхаристія, Сповідь, Єлеопомазання, та всі інші, є для нас доступними завдяки тому, що є священники. І власне сьогодні, у цей світлий день, у цьому славному козацькому місті Запоріжжі, Господь кличе тепер і отця Маркіяна бути живим виразом Божої присутності, турботи і опіки серед Божого люду. Тепер і він, поруч з численними священиками Донецького екзархату, покликаний бути знаком і виразом Божої любові до свого народу».

У часі Літургії, після Херувимської пісні, за Чином поставлення ієреїв, владика Максим рукоположив у пресвітерський сан диякона Маркіяна. Новоієрей, після трьох обходів навколо престолу, зачитав визнання віри. Опісля єпископ молитвою уділив ієрейські свячення.

Після урочистого Чину рукоположення нововисвячений ієрей облачився в священні ризи: стихар, епітрахиль, пояс, нарукавники та фелон. Отримавши хрест, служебник та чашу, він з благоговінням підійшов до престолу і разом з іншими душпастирями довершив Божественну Літургію. Під час богослужіння вірні приступили до Святого Причастя, яке уділив новопресвітер.

 

 

По завершенні Святої Літургії лунало «Многоліття», відтак владика Максим теплими словами привітав новопоставленого ієрея: «Хай усе твоє священниче життя і служіння наповниться світлом. „Я — світло для світу“. А коли Бог наповнює світлом, усе освічується довкола. Тож хай навіть найбільша темрява у твоїй присутності через дію Христа завжди переміщається на світло. Будь щедрий, як Господь був щедрий завжди до тебе. Ніколи не шкодуй сил, часу, молитви, віри, надії, любові для всіх тих, кого будеш зустрічати.

Одна із причин, що отець Маркіян так скоро святиться, попри важливість його дияконського служіння біля владик — це також думка про наших військових. Бо сьогодні тут, на наших сторонах, наші військові потребують добрих пастирів, які можуть бути поруч завжди, всюди. Які можуть молитися, благословляти, надихати і провадити. Тому ми також твоє життя і служіння даруємо нашому народові».

У свою чергу, нововисвячений отець Маркіян склав подяку рідним, друзям, наставникам та усім причетним, зокрема й молоді Донецького екзархату, яка його надихає: «Хочу бути священником і надихаюсь ним бути, тому що я бачу, що ви є. Не ваше „бути красномовними“, не ваше „поводитися дуже чемно“, а просте ваше „бути“. Тому що ви є — надихаєте мене бути тут, поряд із вами, поряд з молоддю, з усіма. Бо всі якесь особливе місце займають в моєму серці. Коли давніше я роздумував про священничі свячення, то думав про них десь у Львові, ближче до сім’ї. Та за ці чотири місяці я зрозумів, що моя сім’я насправді тут, і тут мене кличе Бог бути. Тож хотів, щоб це свято було саме тут, поряд із вами».

 

 

«Бажаємо, щоб ви могли невтомно свідчити про живого Бога через ваше життя. Щоб ви мали сили на дорозі вашого священства вміти віддати себе кожному, кого Бог пошле на вашому шляху: як тих, які щось будуть вирішувати, так і найубогіших, яких будете зустрічати. Щоб ви були для них виразом того Божого Агнця, який приймає їх на свої рамена і веде до Вічної Радості», — долучився до привітань адміністратор храму та духовний наставник новоієрея о. Андрій Бухвак.