Архієпископ Фултон Шін — пророк епохи Антихриста. Чи збуваються його пророчі слова?
  • Суб, 04/06/2022 - 14:09

Що чекає на нас, якщо ми повністю проженемо Бога з нашого життя? Хто посяде Його місце? Чи живемо ми в епоху Антихриста?

Це лише кілька запитань, на які намагається відповісти видатний священник, філософ і апологет архієпископ Фултон Джон Шін у своїй книжці « Комунізм і совість Заходу». Ця книжка під час війни, що зараз точиться на нашій землі, може пробудити нашу совість. Подаємо уривок із цього твору.  

Нова ера

Історичну епоху, в яку ми саме входимо, можна окреслити як епоху релігійну. Але я маю на увазі не те, що люди в цей час звернуться до Бога, а те, що байдужість до Абсолюту, яка характеризувала ліберальний період в історії цивілізації, буде замінена прихильністю до нього. Відтепер боротьба йтиме не за колоніальні здобутки і права народів, а за людські душі. Не буде вже ні витягнутих наполовину мечів, ні служіння двом панам, ні нерішучості незрілої толерантності. Не буде вже навіть великих єресей, оскільки єресі постають як результат часткового прийняття істини. Лінії фронту чітко визначені, основні справи більше не предмет дискусії. З цього моменту люди поділяться на прихильників двох релігій — релігій, які знову розумітимуться як підпорядкування Абсолюту. Конфлікт майбутнього відбуватиметься між абсолютом Боголюдиною і абсолютом людиною-богом. Між Богом, який став людиною, і людиною, яка сама себе робить богом; між братами в Христі й товаришами в Антихристі.  

Яким буде Антихрист?

Антихриста знатимуть не під цим іменем, бо якби так було, він знайшов би небагато прихильників. Він не буде одягнений у червоні панчохи і не дихатиме сіркою, не триматиме вила й не махатиме хвостом зі стрілами на кінці, як Мефістофель у «Фаусті». Такий маскарад має лише переконати людей, що сатани не існує. Отже, його влада більше, коли про нього ніхто не здогадується. Бог про себе сказав: «Я Є Той, Хто Є»; натомість диявол про себе каже: «Я — той, кого немає».

У Святому Письмі ми ніде не знайдемо підтвердження народних казок, у яких диявол — це блазень, одягнений, як перший у світі «червоний». Біблія називає його «грішним ангелом» та «князем цього світу», який переконує нас у тому, що іншого світу немає. Він використовує дуже просту логіку: оскільки Неба немає, то не існує також Судді, а оскільки немає суду, то зло — це добро, а добро — це зло. Але важливішими за ці описи є слова нашого Господа, Ісуса Христа, який сказав, що сатана буде так сильно схожий на Нього, що зведе навіть обраних; але диявол із книжкових ілюстрацій ніколи їх не зводить. Отже, в якому вигляді він з’явиться в прийдешню епоху, щоб здобути прихильників своєї релігії? 

Пророчі слова про Росію

У докомуністичній Росії вважали, що сатана прийде як великий гуманіст, який говоритиме про мир, процвітання й достаток, представляючи їх як самоціль, а не як засіб, що веде до Бога. Він писатиме книжки про нову концепцію Бога, яку потрібно пристосувати до стилю життя людей. Пробудить віру в астрологію, щоб перекласти відповідальність за гріх на зірки і не обтяжувати нею вільної волі людини. Він дасть психологічне пояснення почуття провини як пригніченого еротизму. Змусить людей відчувати сором, коли хтось скаже, що вони не відкриті й не ліберальні. Сам він прийме таку відкриту позицію, що ототожнить толерантність із байдужістю до зла і добра, до правди і помилки. Він брехатиме, що люди не покращать своєї ситуації, поки не покращать суспільство, — іншими словами, він зробить егоїзм рушійною силою наступної революції. Він підтримуватиме наукові дослідження, але тільки для того, щоб виробники зброї за допомогою одного чуда науки нищили інших. Почне заохочувати до частих розлучень, пояснюючи, що наступний партнер є «життєвою необхідністю». Зміцнюватиме любов до любові і послаблювати любов до людини; за допомогою релігії він знищить релігію, навіть говоритиме про Христа, називаючи Його найпрекраснішою людиною, яка будь-коли жила на землі. Казатиме, що його місія — визволення людини з рабства забобонів і фашизму, але ніколи чітко не визначить, що ці слова означають. Він організовуватиме для людей дитячі ігри, розповідатиме їм, з ким вони мають одружуватися, а з ким — розлучатися; вказуватиме, хто має народжувати дітей, а хто ні. Він щедро роздаватиме солодощі дітям і молоко — готтентотам.

Через нього християни зазнають тих же спокус, якими був спокушуваний Христос. Спокуса перетворення каменя в хліб з’явиться у вигляді спокуси відмовитися від свободи взамін на безпеку, а хліб стане політичною зброєю; їсти його зможуть лише ті, хто думає, як він. Спокуса зробити чудо, бездумно стрибнувши вниз із вершини храму, набере форми заклику відмовитися від високих вершин істини, на яких царює розум і віра, і зійти в низини, де годують гаслами і пропагандою великі натовпи людей. Він не хоче, щоб із високих вершин храмів проголошувалися незмінні принципи; натомість хоче підкорити широкі маси за допомогою пропаганди, що проголошує: тільки звичайна людина може керувати унікальною поведінкою звичайних людей. Думки — замість істин, коментатори — замість учителів, опитування Геллапа — замість принципів, природа — замість благодаті: до таких «золотих тельців» повернуться люди, відкидаючи Христа. Коли сатана втретє спокушав Ісуса, то пропонував поклонитися йому, обіцяючи взамін усі царства цього світу. Ця спокуса набере вигляду нової релігії: релігії без хреста, літургії без життя після смерті. Це буде релігія, створена для того, щоби знищити релігію — тобто політика, яка стає релігією, в якій цісарю віддається навіть те, що належить Богові.  

Антицерква

Він зберігатиме видимість любові до людей і промовлятиме красиві слова про свободу й рівність, але нікому не відкриє великої таємниці: що він не вірить у Бога. Бо його релігією буде братерство без Божого батьківства; він зведе навіть обраних. Установить антицеркву, яка висміюватиме Церкву, тому що він, диявол, — насмішник над Богом. Антицерква матиме всі атрибути й риси справжньої Церкви, які, натомість, будуть ніби відображенням у кривому дзеркалі й позбавлені божественного змісту. Містичне тіло Антихриста за всіма зовнішніми ознаками нагадуватиме Містичне Тіло Христа. Сучасна людина, відчайдушно потребуючи Бога — якому, однак, не збирається поклонятися, — дедалі більше відчуватиме самотність і розчарування й у результаті щораз сильніше прагнутиме належати до спільноти, що дає глибше відчуття сенсу. Але цього можна буде досягти лише ціною втрати себе у невизначеному середовищі. Й тоді стане очевидним парадокс: ті самі заперечення, які в минулому столітті змусили людей відкинути Церкву, стануть причиною прийняття ними антицеркви.  

*Уривок із книжки архієпископа Фултона Шіна «Комунізм і совість Заходу».


Уська Орися -- доктор теології

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць