За словами нідерландського кардинала, після зґвалтування впродовж 48 годин приймати протизаплідну таблетку «наступного дня» дозволено. Віллем Ейк говорив про це під час варшавської презентації своєї книги «Узи кохання. Католицька подружня мораль і сексуальна етика», що вийшла у видавництві Esprit.

Примас Нідерландів, який вивчав медицину до того, як стати священником, і є доктором медичної біоетики, пояснив, що хоча Церква виступає проти контрацепції, вона дозволяє використовувати пігулку після зґвалтування протягом перших 48 годин, інформує eKai. Він пояснив це тим, що жінку не можна змусити завагітніти, це має бути її вибір. І подібно до того, як вона має право вбити ґвалтівника з метою самозахисту, вона також може використовувати таблетку після зґвалтування, щоб не завагітніти. Однак, за словами єрарха, тут важливий час: до 48 годин буде дозволений самозахист жінки, а після 48 годин буде ризик вбити нову людину, як у випадку з абортом.

Варто зазначити, що слова кардинала Ейка суперечать позиції Католицької Церкви щодо цих пігулок «наступного дня».

Пропонуємо до Вашої уваги переклад заяви Апостольської Столиці від 31 жовтня 2000 року стосовно цих пігулок.

Папська Академія за життя

Заява щодо так званих «таблеток наступного дня»

(була видана у зв’язку із виходом у продаж в Італії цих таблеток- пер.)

1. Таблетка наступного дня – це препарат на основі гормонів (вони можуть містити естрогени, естроген/прогестагени або лише прогестагени), який впродовж і не пізніше ніж через 72 години після імовірно фертильного статевого акту має широку «анти-імплантаційну» функцію, тобто запобігає імплантації можливої ​​заплідненої яйцеклітини (якою є ембріон людини), що на даний момент знаходиться на стадії розвитку бластоцисти (п’ятий-шостий день після запліднення), у стінку матки шляхом процесу зміни самої стінки.

Кінцевим результатом цього стає вигнання та втрата цього ембріона.

Лише у випадку, якщо цю таблетку приймати за кілька днів до моменту овуляції, тоді вона іноді може діяти для запобігання останньої (у цьому випадку вона функціонуватиме як типовий «контрацептив»).

Однак жінка, яка вживає таблетки такого роду, робить це через страх, що вона може перебувати у плідному періоді, і тому має намір викликати вигнання можливого нового плода; перш за все, було б нереалістично думати, що жінка, опинившись у ситуації, коли бажає використати засіб екстреної контрацепції, зможе точно та вчасно знати свій поточний стан плідності.

2. Рішення використовувати термін «запліднена яйцеклітина» для позначення найраніших фаз ембріонального розвитку жодним чином не може призвести до штучного розрізнення цінностей у різних моментах розвитку однієї людини. Іншими словами, якщо з міркувань наукового опису може бути корисним розрізняти за допомогою звичайних термінів (запліднена яйцеклітина, ембріон, плід тощо) різні моменти в одному процесі росту, ніколи не може бути законним довільне рішення, що людський індивід має більшу чи меншу цінність (з результуючою зміною в обов’язку його захищати) відповідно до його стадії розвитку.

3. Таким чином, зрозуміло, що доведена «антиімплантаційна» дія таблеток «наступного дня» насправді є нічим іншим, як хімічно викликаним абортом. Стверджувати, що ми маємо справу з різними речами, не є ані інтелектуально послідовним, ані науково виправданим.

Крім того, здається досить очевидним, що ті, хто просять або пропонують цю таблетку, прагнуть прямого переривання можливої ​​вагітності, яка вже триває, так само, як і у випадку аборту. Вагітність, по суті, починається із запліднення, а не з імплантації бластоцисти в стінку матки, що неявно припускається.

4. В результаті, з етичної точки зору така сама абсолютна незаконність абортивних процедур також стосується розповсюдження, призначення та прийому таблеток «наступного дня». Усі, хто, незалежно від того, поділяють намір чи ні, безпосередньо співпрацюють з цією процедурою, також несуть за неї моральну відповідальність.

5. Необхідно глибше розглянути питання щодо використання таблеток «наступного дня» щодо застосування Закону 194/78, який в Італії регулює умови та процедури добровільного переривання вагітності.

Говорячи про те, що ці таблетки є «антиімплантаційним» продуктом, замість використання більш прозорого терміну «засіб аборту», ​​це дає змогу уникнути всіх обов’язкових процедур, передбачених Законом 194 для переривання вагітності (попередня співбесіда, перевірка вагітності, визначення стадії росту, час для роздумів тощо), практикуючи форму аборту, яка є повністю прихованою та не може бути зафіксована жодною установою. Таким чином, усе це виглядає як пряме протиріччя правильному застосуванню Закону 194, який сам по собі є дискусійним.

6. Зрештою, оскільки ці процедури стають все більш поширеними, ми наполегливо закликаємо кожного, хто працює у цій сфері, зробити тверде заперечення морального сумління, яке буде сміливим і практичним свідченням неперехідної цінності людського життя, особливо з огляду на нові приховані форми агресії проти найслабших і беззахисних осіб, як у випадку з людським ембріоном.

Ватикан, 31 жовтня 2000 р.